Мобілізація в Україні триває вже більше одного року. За цей час суди розглянули вже сотні справ, які стосуються ухилення від військової служби, оскарження постанов військово-лікарських комісій, звільнення з військової служби тощо. З найбільш цікавими справами пропонуємо ознайомитись у цій підбірці судової практики.
Постанова Верховного Суду від 28 січня 2020 р. у справі № 759/5435/16-к щодо ухилення від призову за мобілізацією
Якщо відсутні дані про вручення повістки чи про фіксування відмови в її отриманні, то відсутні й дані про доведеність винуватості в ухиленні від призову за мобілізацією.
На відміну від випадків призову військовозобов`язаних та резервістів на збори (ст. 29 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу») та призову резервістів на військову службу за призовом в особливий період (ст. 39-1 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу»), ст. 39 Закону «Про військовий обов`язок та військову службу», а так само Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та/або інші норми чинного законодавства, не передбачають випадків наявності поважних причин для неприбуття військовозобов`язаного чи резервіста під час мобілізації до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Судом встановлено, що всупереч пункту 20.3 підпункту “г” та пункту 22.10 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України у оскаржуваній постанові відповідачем не наведено жодних вказівок щодо видів служби (не рід військ, в яких позивач не може проходити військову службу у зв`язку з непридатністю) та не зазначено роботи, які протипоказані позивачеві, та причини незатвердження постанови ВЛК в/ч від 05 липня 2022 року № 448 із необхідними рекомендаціями.
Отже, постанова військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, оформлена довідкою від 18 серпня 2022 року № 602/2 прийняв необґрунтовано, без належного та повного медичного обстеження особи , у зв`язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.
Повістка, яка була вручена особі стосувалася іншої дати, яка не вказана в обвинувальному акті, а тому не може бути належним доказом виклику особи, та обставиною що підтверджує його вину. Так само виклик по телефону для прибуття з подальшою відправкою до місця служби також не є належним доказом, оскільки цей виклик відбувся не у спосіб визначений законом. За таких обставин вбачається що даних про оповіщення особи не має, а особа не ухилялася від призову.
Суд відзначає, що на момент призову на військову службу Тернопільський районний ТЦК та СП мав інформацію про проходження позивачем військово-лікарської комісії та про непридатність його до військової служби з виключенням з військового обліку, проте не взяв до уваги, про що свідчить штамп, зроблений 12.07.2022 відповідачем на звороті виданої 06.06.2000 Київським райвійськоматом м. Харкова довідки № 4/14, про взяття особи на військовий облік.
До того ж із наданої завіреної копії облікової картки позивача підтверджується факт видання особі взамін військового квитка довідки № 14 про непридатність від 06.06.2000. Дата видачі цієї довідки та складення облікової картки співпадає із датою проставлення 06.06.2000 штампу в паспорті позивача громадянина України Київським райвійськоматом м. Харкова про те, що він є “невійськовозобов`язаним”. Суд вважає за необхідне наголосити, що можливість описки щодо пункту правової норми не спростовує визнання особинепридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Суд зобов’язав ТЦК та СП виключити чоловіка з військового обліку.
Позивач у цій справі просить суд зобов`язати відповідача – військову частину звільнити його з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” як батька трьох неповнолітніх дітей.
Доказів того, що позивач після 01.10.2022 року звертався до командира військової частини чи до іншої посадової особи, визначеної підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008, з відповідним рапортом про звільнення та документами, які підтверджують підстави звільнення, матеріали справи не містять.
З 24.06.2022 року позивач виключений зі списків особового складу військової частини N і відтоді командир військової частини N не наділений дисциплінарною владою щодо позивача, зокрема не має повноважень для прийняття рішень про звільнення його з військової служби під час воєнного стану.
Правомірність дій начальника третього відділу Кропивницького районного ТЦК та СП щодо розгляду рапорту позивача від 06.10.2022 року та надання йому відповіді від 12.10.2022 року не є предметом цього спору, оскільки вказаний суб`єкт владних повноважений не є учасником даної справи.
У ході розгляду справи суд не встановив порушень прав позивача з боку відповідача у межах спірних правовідносин, пов`язаних зі звільненням позивача з військової служби, тож у задоволенні його позову слід відмовити.