Всі заходи щодо захисту дітей, ухвалені компетентними органами України, тобто всі рішення судів та органів опіки та піклування (наприклад, про призначення опікуна; надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування; про утворення дитячого будинку сімейного типу; про поміщення дитини у заклад тощо), мають визнаватися на території всіх держав-учасниць Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року (далі – Конвенція).
Україна ратифікувала Конвенцію 01 лютого 2008 року.
Норми Конвенції діють у випадках, коли дитина перебуває на території іншої держави, і щодо неї має бути визнано і виконано рішення українських компетентних органів, так само і щодо дитини, яка знаходиться на території України, і щодо неї були прийняті рішення іноземними компетентними органами. При застосуванні Конвенції визначальне значення має лише місце проживання дитини, громадянство дитини не має значення.
Важливо зрозуміти, що Конвенція 1996 року не містить механізмів, які могли би забезпечити повернення незаконно переміщених та утримуваних дітей. Нормативним документом передбачається, що органи держави, в якій дитини проживала до неправомірного переміщення зберігають свою юрисдикцію доти, доки дитина не набуде звичайного місця проживання в іншій Державі.
Механізм взаємодії
- Служба у справах дітей, інший компетентний орган направляє запит (який стосується дитини із зазначених питань) Міністерству юстиції України;
- Міністерство юстиції України направляє запит іноземному Центральному органу для вжиття заходів реагування або надання інформації;
- Центральний орган іноземної держави за результатами виконання запиту направляє відповідну інформацію Міністерству юстиції України;
- Міністерство юстиції України повідомляє отриману від іноземного Центрального органу інформацію службі у справах дітей чи іншому компетентному органу, який звертався із запитом.
Яких питань можуть стосуватись запити?
- надання інформації про становище та умови проживання дитини;
- звернення з проханням до компетентного органу враховувати потребу вжиття заходів для захисту особи чи майна дитини;
- опрацювання запитів про вжиття в рамках своєї юрисдикції заходів захисту у найвищих інтересах дитини;
- сприяння шляхом медіації, примирення або подібних заходів, погоджених рішень щодо захисту особи чи майна дитини у випадках, до яких застосовується Конвенція 1996 року;
- надання допомоги у встановленні місцеперебування дитини, якщо є підстави вважати, що дитина може потребувати захисту;
- надання інформації, що стосується заходів захисту дитини;
- повідомлення про існування небезпеки для дитини та про заходи, яких було вжито або можливість вжиття яких розглядається.
На що звернути увагу
Всі запити можуть надсилатись виключно через Міністерство юстиції України. Застосування Конвенції 1996 року можливо лише у випадку, коли дитину, стосовно якої направляється заява чи запит, можна ідентифікувати (запит має містити інформацію про персональні дані щодо прізвища, ім’я та по батькові дитини, дату та місце її народження).
Індивідуальні запити від фізичних осіб (тобто, без залучення Служби у справах дітей) розглядаються у разі наявності наступної інформації: прізвище, ім’я, по батькові дитини; прізвище, ім’я, по батькові батьків чи інших законних представників; інформація про заходи, які вживалися з метою захисту дитини; обґрунтовані підстави для вжиття негайних заходів захисту дитини (ймовірність нанесення дитині шкоди, ризик для здоров’я дитини тощо). Запит має бути супроводжений перекладом на офіційну мову запитуваної держави.
Нагадуємо, що в наших попередніх статтях ми розглядали порядок повернення дитини, яку незаконно вивезли за кордон та порядок забезпечення доступу до дитини, яка перебуває за кордоном.
Довідково
Держави-учасниці Конвенції: Албанія, Вірменія, Австралія, Австрія, Барбадос, Бельгія, Болгарія, Коста-Ріка, Хорватія, Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Домініканська Республіка, Еквадор, Естонія, Фіджі, Фінляндія, Франція, Грузія, ФРН, Греція, Гайна, Гондурас, Угорщина, Ірландія, Італія, Латвія, Лесото, Литва, Люксембург, Мальта, Монако, Чорногорія, Мороко, Королівство Нідерланди, Нікарагуа, Норвегія, Парагвай, Польща, Португалія, Румунія, РФ, Сербія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Великобританія, Уругвай.