Продовжуємо вас знайомити з успішними кейсами захисту прав клієнтів від юристів системи БПД у рубриці #pravokator_case_study Cьогодні ознайомимось з у спішним кейсом Зоряни Світлицької, юристки Луцького місцевого центру з надання БВПД та адвоката Віталія Єлова. Справа стосується поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Поділитись успішним кейсом можна тут
Фабула справи
Клієнтка Луцького місцевого центру з надання БВПД з 15.03.1990 року до дня незаконного звільнення працювала у комунальному підприємстві «Луцький клінічний пологовий будинок» (займана посада на час звільнення – завідувач пральні апарату управління). 12.03.2020 року директором комунального підприємства видано наказ № 34-ОД «Про внесення змін до структури та штатного розпису підприємства», в якому наказувалось: скоротити ліжковий фонд підприємства, вивести зі штатного розпису 77,75 штатних одиниць та затвердити структуру та чисельність підприємства, ввести в дію з 16 травня 2020 року штатний розпис з урахуванням вище зазначених змін.
Також, 12.03.2020 року видано наказ № 34-ОД «Про скорочення штату працівників», пунктом 1 якого наказано з 16.05.2020 року внести зміни до штатного розпису та скоротити 1.0 посаду завідувача пральні апарату управління, та 5.0 посад машиніста з прання та ремонту спецодягу ГОЧ та інші посади. 13.03.2020 року клієнтці Центру, вручено попередження про те, що 16.05.2020 року її посада підлягає скороченню, а працівники звільненню відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.
15.05.2020 року директором комунального підприємства видано наказ № 303-ОС (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту), яким наказано звільнити клієнтку Центру в зв’язку із скороченням штату працівників. Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, серед інших: працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Однак, в порушення вимог ст. 42 КЗпП при звільненні не було проведено оцінку продуктивності та кваліфікації позивачки в порівнянні з іншими працівниками, а при однаковій продуктивності і кваліфікації з іншими працівниками не було оцінено моє переважне право на залишення на роботі як працівника, який має тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві.
Крім того, 19.05.2020 року, через 4 дні після звільнення позивачки, наказом № 68 ОД внесено зміни до штатного розпису з 19.05.2020 року та введено 3,0 посади машиніста із прання та ремонту спецодягу господарсько-обслуговуючої частини.
20.05.2020 року видані накази № 327-ос, 328-ос, 329-ос про прийняття з 21.05.2020 року на посаду машиніста із прання та ремонту спецодягу Особа 1,Особа 2, Особа 3 згідно з поданими заявами від 20.05.2020 року, які до цього працювали та були звільнені за п. 1 ст. 40 КЗпП. Однак, попри переважне право позивачки на прийняття на роботу не було повідомлено про відкриття даних вакантних посад.
Це підтверджується і результатами перевірки управління Держпраці у Волинській області, викладеними у листі від 25.08.2020 року № Л-134/1-3/04-06. Так, в даному листі зазначено, що в порушення вимог ст. 42-1 КЗПП України будь-які документи, які б засвідчували повідомлення клієнтки Центру про наявність вакантних посад, та пропонували укладення нового трудового договору, на інспекційне відвідування не представлено, хоча переважне право на укладення трудового договору відповідно до ст. 42 КЗПП України надається (п. 2-пп.3 працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві) клієнтки Центру, яка працювала з 15.03.1990 року.
Вирішення справи
Для захисту прав клієнтки юристами Луцького місцевого центру з надання БВПД підготовлено звернення до суду із позовною заявою про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати і відшкодування моральної шкоди.
Як вбачається з наказу № 34-ОД від 12 березня 2020 року «Про скорочення штату працівників» скорочено 1 посаду завідувачки пральні апарату управління та 5 посад машиністів із прання та ремонту спецодягу ГОЧ, а відповідно до наказу № 68-ОД від 19 травня 2020 року введено 3 посади машиніста із прання та ремонту спецодягу ГОЧ.
У наказі «Про зміни до штатного розпису» № 68-ОД з 19 травня 2020 зазначено, що 18 квітня 2020 року Комунальне підприємство «Луцький клінічний пологовий будинок» через авторизований електронний майданчик оприлюднило в електронній системі закупівель інформацію про закупівлю код ДК 021:2015:98310000-9 Послуги з прання і сухого чищення (Послуги прання). В травні 2020 року закупівля вказаної послуги була визнана самим підприємством економічно невигідною, тому вона була відмінена. Керівництвом підприємства прийнято рішення про необхідність створення умов для здійснення прання на самому підприємстві.
Відповідно до відомостей з електронного майданчика закупівель «Prozorro» закупівля за кодом ДК 021:2015:98310000-9 Послуги з прання і сухого чищення (Послуги прання), розміщена на майданчику Луцьким клінічним пологовим будинком, відмінена 6 травня 2020 року.
Таким чином, до дати звільнення Відповідач (комунальне підприємство) знав про майбутні зміни в штатному розкладі, зокрема про те, що для обслуговування власної пральні знадобиться персонал. Крім того, підготовка видання наказу «Про зміни до штатного розпису» № 68-ОД мала б передбачати визначення Відповідачем потреби у введені нових штатних одиниць. Тож власником не виконано покладений на нього законом обов`язок ознайомити з усіма існуючими вакансіями на підприємстві і зокрема з інформацією, що штатна посада, яку обіймала Клієнтка, була передбачена і в новому штатному розкладі підприємства, на який звертає увагу Верховний Суд у справі № 316/969/16-ц.
Таким чином, зміни, що відбулися не стосувалися істотних змін умов праці, оскільки для прання спецодягу вводились ті ж посади, які було скорочено. Однак, клієнтку, завідувача пральні, було скорочено без врахування вищої кваліфікації, аніж машиніст із прання та ремонту спецодягу. Натомість про наступне відкриття набору на ці посади клієнтку повідомлено не було, а було
повідомлено менш кваліфікованих працівників.
Зазначені відомості свідчать про те, що в організації виробництва та праці не передбачалися такі реальні зміни, які б були підставою для звільнення працівників у зв’язку із скороченням штату, а не переведення на нові посади, передбачені новим штатним розписом з врахуванням переважного права на залишення на роботі особи з вищою кваліфікацією.
Відповідно до довідок про розмір заробітної плати, наданих клієнткою було складено орієнтовний розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з комунального підприємства і становить 31969,84 грн.
18 листопада 2021 року Волинський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Комунального підприємства «Луцький клінічний пологовий будинок».
Отже, клієтка була поновлена на посаді, було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувано моральну шкоду.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2021 року у справі № 161/19210/20
Постанова Волинського апеляційного суду від 18.11.2021 у справі № 161/19210/20
Нормативно-правова база
Кодекс законів про працю України,п.1 статті 40,ч.3 статті 49-2, стаття 233, ч.1, 2 статті 235, стаття 237-1;
Цивільний кодекс України, стаття 23.
Судова практика
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», п. 19;
Постанова Верховного Суду від 21.05.2020 р. у справі № 316/969/16-ц (провадження № 61-38003св18);
Постанова Верховного Суду по справі № 824/3229/14-а від 31.01.2018 р.;
Постанова Пленуму від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п.9;
Рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви №68385/10 та №71378/10);
Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви №23759/03 та №37943/06);
Рішення Конституційного суду від 07.10.2009 №25-рп/2009.