Законодавством встановлено, що для призначення пенсії необхідно підтвердити зарахування страхового стажу, у тому числі отриманого в інших країнах.
Проте, як відомо, під час воєнного стану не з усіма країнами такий стаж можна підтвердити. Так, органи Пенсійного фонду не зараховують стаж роботи, набутий в країнах колишнього Радянського союзу після його розпаду (країни Співдружності Незалежних Держав), мотивуючи це тим, що Україною у зв’язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та обмін поштою, що унеможливлює здійснити звірку даних особи.
З практики, такий стаж має бути зарахованим, оскільки відсутність можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на території країни колишнього СРСР, не може бути підставою для відмови особі в реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.
Чи має право особа пенсійного віку отримувати пенсію за наявності стажу в іншій країні, яка входила до складу СРСР, після його розпаду?
Про це розповідає Яна Погоріла, завідувачка сектору Бахмацьке бюро правничої допомоги Менського відділу надання безоплатної правничої допомоги Північно-Східного управління надання БПД Східного МРЦ.
Можемо на практиці розглянути справу № 620/4731/24 Чернігівського окружного адміністративного суду, де клієнтка в часи розпаду Радянського Союзу працювала на підприємстві в Туркменістані (90 – ті роки), а потім повернулась в Україну.
Досягнувши пенсійного віку, клієнтка звернулась до територіального органу ПФУ, про призначення їй пенсії за віком, на що отримала відмову через незарахування стажу роботи в Туркменістані.
Так, Пенсійним фондом зазначено, що страховий стаж не зараховано згідно укладеного договору в галузі соціального та пенсійного законодавства, а також зауважено на неможливість здійснити перевірку даних з Туркменістаном через повномасштабне вторгнення Російської федерації 24.02.2022.
Слід звернути увагу на те, що трудова книжка клієнтки містила відповідні записи про прийняття на роботу та звільнення з роботи на підприємстві в Туркменістані.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року пенсійне забезпечення громадян держав – учасниць цієї Угоди і їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав – учасницям Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь – якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР.
Постановою КМУ від 29.11.2022 № 1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Угоди, вчиненої 13.03.1992 в м. Москві, проте клієнтка набула стажу ДО введення воєнного стажу в Україні у зв’язку з військовою агресією РФ проти України.
Інша судова справа – рішення Європейського суду з прав людини – «Рисовський проти України» (29979/04), в якій вказано, що «у разі, коли йдеться про основоположні права людини, державні органи мають діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб».
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 констатовано, що «життя триває, і це життя потрібно зробити більш захищеним владою».
Отже, повномасштабне вторгнення 24.02.2022 Російської Федерації на територію України та військова агресія відносно України не повинні жодним чином порушувати право громадян України на пенсійне забезпечення.
Таким чином, органами ПФУ повинен зараховуватись стаж роботи на підприємствах, які знаходяться на території країн колишнього СРСР, після його розпаду (країни учасниці СНД).