В умовах війни та окупації багато українців стикаються із викликами, пов’язаними із встановленням юридичних фактів на тимчасово окупованих територіях. Одним із таких є оформлення документів про смерть рідних, які мають ключове значення для вирішення спадкових та інших юридичних питань.
1 липня 2022 року до Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України внесли зміни, що спрощують процедуру встановлення факту народження чи смерті на територіях, де введено воєнний або надзвичайний стан, а також на тимчасово окупованих територіях. Завдяки цьому громадяни можуть захистити свої права навіть за складних обставин.
Детальніше про це розповідає головна юристка сектору “Лебединське БПД” Сумського відділу надання БПД Північно-Східного управління надання БПД Східного МРЦ Ірина Лєвих.
Як подати заяву?
Заява може бути подана членами сім’ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами до будь-якого місцевого суду України, незалежно від місця проживання чи перебування заявника. Це значно спрощує доступ до правосуддя для громадян, які опинилися на окупованих територіях чи змушені були переїхати.
Справи про встановлення факту смерті розглядаються судом невідкладно, а рішення підлягають негайному виконанню. Після ухвалення рішення суд оперативно надсилає його до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) для державної реєстрації факту смерті.
Що необхідно додати до заяви?
- документи, що підтверджують родинні відносини з померлим або факт впливу встановлення факту смерті особи на їхні права;
- докази обставин смерті (письмові свідчення очевидців, фото з місця поховання, медичні документи про смерть тощо);
- довідку про неможливість відновлення втрачених документів (письмова відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану);
- копію документа, що посвідчує особу та реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Ніби все просто, втім доволі часто виникають ситуації, коли суди залишають такі заяви без руху.
Чому суди залишають заяви без руху?
Це відбувається через:
- Неналежне оформлення заяви або порушення процедури її подачі.
- Відсутність інформації про попереднє звернення до органів ДРАЦС та не залучення до заяви письмової відмови у реєстрації факту смерті та видачі свідоцтва про смерть.
Суди розглядають справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості зареєструвати смерть через органи ДРАЦС. Важливою умовою звернення до суду є наявність письмової відмови від ДРАЦС у проведенні реєстрації смерті.
Суди обґрунтовують свій підхід до розгляду справ про встановлення факту смерті особи, посилаючись на норми ЦПК України. Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК, такі справи розглядаються в порядку окремого провадження як ті, що мають юридичне значення. При цьому ч. 3 ст. 294 ЦПК встановлює, що справи окремого провадження розглядаються з дотриманням загальних правил ЦПК, за винятком норм про змагальність та межі судового розгляду.
Однак такі дії не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки ст. 317 ЦПК прямо передбачає можливість звернення до суду без необхідності виконання додаткових дій. Це означає, що заявник має право одразу подати заяву до будь-якого суду цивільної юрисдикції.
Цей висновок підтверджується постановою Касаційного цивільного суду від 16.10.2023 у справі № 607/5528/23. Також він узгоджується з рішеннями Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22 та від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22. У цих рішеннях суди вказують, що заяви можуть розглядатися без попереднього звернення до ДРАЦС та отримання відмови.
- Залишення заяв без руху є посилання судів на відсутність належних документів, які підтверджують факт смерті особи.
У таких випадках суди неправильно застосовують норми пп. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Ця стаття передбачає, що державна реєстрація смерті здійснюється органом ДРАЦС на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я чи судово-медичною установою, або на підставі рішення суду, яким встановлено факт смерті особи у певний час чи її оголошено померлою.
Крім того, в ухвалах про залишення без руху посилаються на Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні де визначено обмежений перелік документів, що можуть бути підставою для державної реєстрації смерті, а саме:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о);
б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о);
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Ненадання одного з таких документів, унеможливлює проведення державної реєстрації смерті, відповідно до наказу МОЗ від 08.08.2006 № 545.
Утім, це — помилкові твердження з огляду на те, що у постановах від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22, від 29.03.2023 у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема:
- письмові докази;
- речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи;
- висновки експертів;
- копії лікарського свідоцтва/ довідки про смерть;
- показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник;
- довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців);
- заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Оцінка документів, поданих заявником для підтвердження факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, зокрема тих, що видані органами або установами самопроголошених утворень на цих територіях, здійснюється судом цивільної юрисдикції. Такі документи розглядаються в сукупності з іншими доказами під час розгляду заяви про встановлення факту смерті згідно зі ст. 317 ЦПК. Ця функція не належить органам ДРАЦС.
Рішення суду про встановлення факту смерті є підставою для державної реєстрації цього факту у відділі ДРАЦС за місцем винесення рішення.
Отже, будь-які документи, що підтверджують факт смерті особи, включно з тими, що видані окупаційною владою, навіть якщо заявник не має їх оригіналу, можуть слугувати доказами у справах про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території.
