Чи доводилось вам чути від клієнта:
“Я прийшов по правову допомогу та я сам знаю, що треба робити – напишіть мені три позови і я пішов”? Це все одно, що прийти до лікаря і самому поставити діагноз та призначити ліки…
Або запитання клієнта після судового засідання: “Ви чули як представник протилежної сторони голосно кричав, розмахував руками, влаштовував сцени? Це дуже круто, він навіть суддю не побоявся, а чому ви так не робили?”
Чи знайома ситуація, коли з часом ви розумієте, що клієнт вам вказав не всі відомості та факти, чи то йому було соромно, чи то боявся, що позиція слабкіше стане?
А що робити, якщо клієнт виявився дуже винахідливим та творчим і проводить свої “негласні процесуальні дії” (скарги на суддів, експертів, прокурорів, додаткові заяви, заяви про ознайомлення з матеріалами справи, запити до державних органів) без відома адвоката, що на його дійсно щиру думку може врятувати справу?
Ганна Василенко, адвокат
Після кожної відпрацьованої справи я собі говорю: “Ну, все – мене вже нічим не здивуєш…». Виявляється, ще й як здивуєш! Причому, це стосується і як питань процесуального характеру, так і певних моментів комунікації.
Так іноді буває, коли адвокат приділяє основну увагу експертним питанням щодо надання якісної правової допомоги та забуває, що кожен наш клієнт насамперед людина. А кожна людина це – певна історія, чиясь окрема сторінка книги життя. І читати її треба час від часу поміж рядків, там майже завжди найцікавіше…
Маю один приклад, коли звернулась жінка, яка хотіла виділити в натурі частину домоволодіння та врегулювати спір із співвласником. Та вже під час написання позову (згідно з інформацією у реєстрі нерухомого майна) з’ясувалось, що жінка вирішила всю правду не казати щодо одного з співвласників, який десь років 50 тому зник та доля якого невідома.
Тому вже наступним кроком була підготовка заяви про визнання особи померлою та подання позову про визнання права власності за набувальною давністю. А ще пізніше стало відомо про попередні спроби клієнта щодо звернення до суду з аналогічним предметом позову і про попередніх юристів, які чомусь її не влаштували (чому не вказано).
Мабуть, першими “дзвіночками” з цього приводу, на які треба було звернути увагу, було бажання клієнта відвідувати всі судові засідання, що супроводжувалось активною та емоційною поведінкою на кшталт голосних виступів та сліз.
А якщо ти приходиш у судове засідання і випадково дізнаєшся, що матеріали справи містять процесуальні документи клієнта, який потайки долучав їх до справи, не повідомляючи про це адвоката? Таке буває, коли людина є «проактивною» і цієї допомоги «too much»…
І що робити у такому разі?
Насправді тут може бути декілька варіантів, та перш за все треба пам’ятати, що людина прийшла за допомогою до нас і можливо ми є її єдиною надією на порятунок. І саме від нашої витримки, правильно побудованої комунікації та професіоналізму може залежати чиєсь життя та доля. Ось декілька порад, як працювати з клієнтами:
1. Із самого початку адвокат має налагодити довірливі відносини з клієнтом, показати, що ви розумієте всю важливість ситуації клієнта (чи то дрібна консультація, чи розлучення або то стягнення аліментів та захист потерпілого у кримінальному провадженні). Адвокат повинен запевнити клієнта, що вся інформація, яку той озвучує, залишиться між ними та він зробить все можливе, щоб допомогти. Однак, якщо не зможе допомогти, про це також необхідно вказати.
2. На стадії знайомства з клієнтом необхідно з’ясувати справжні мотиви звернення, чи є проголошена проблема основною, чи може бути прихований мотив або людина говорить правду і предметом розгляду є її дійсні інтереси.
3. Важливо регулярно підтримувати зв’язок із клієнтом – чи то телефонні розмови, чи то листування в електронному вигляді. Бажано про обраний формат таких розмов домовитись заздалегідь та встановити таймінг спілкування, щоб це було зручно всім.
4. Людина має розуміти, що вона довіряє свої справи професіоналу, тому рекомендую вказувати про наявність досвіду у тих чи інших питаннях або у разі відсутності – вказати про аналогічні випадки у професійній діяльності та (або) зазначити про дослідження судової практики, що може допомогти при обранні ефективної стратегії захисту.
5. З метою уникнення неконтрольованих ситуацій варто одразу домовитись про умови взаємодії “адвокат vs клієнт”, тобто конкретизувати які саме послуги отримає людина та пояснити чому всі її дії варто узгоджувати з адвокатом – працювати як “команда”, нічого не приховуючи один від одного. Тут адвокат може почати повідомляти про хід справи (отримані відповіді, підготовлені клопотання, зміна законодавства тощо), тобто показати приклад взаємодії.
Такий перелік “лайфхаків адвоката” не є вичерпним, кожен новий випадок надає нам досвід та розуміння, що ми не даремно прийшли у цю професію, якщо хоча б одній людині змогли допомогти.
Автор: Ганна Василенко, адвокат
*Матеріал підготовлено в рамках ініціативи мережі правових клубів “Стань автором PRAVOKATOR“