Точну кількість українських військовослужбовців, які перебувають у російському полоні назвати неможливо. Адже по багатьох військових немає даних щодо їх місця перебування, деякі вважаються зниклими безвісти. Тому питання правового та соціального захисту військовополонених та їх сімей є особливо важливим та актуальним. З метою підвищення кваліфікації юристів системи БПД Координаційним центром з надання правничої допомоги організовано онлайн-тренінг “Правовий та соціальний захист військовополонених та членів їх сімей”.
Експертом заходу виступив Роман Лихачов, адвокат, експерт у сфері військового права, співзасновник Чугуївської правозахисної групи.
Правовий статус військовополонених
Правовий статус військовополоненого визначено Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12.08.1949 року (далі – Конвенція). В українському законодавстві визначення поняття військовополонених надано в Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 164 (далі – Інструкція).
Конвенція та Інструкція дають таке визначення поняття “військовополонені” – це особи, які потрапили в полон до супротивника й належать до однієї з таких категорій:
- Особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил
- Членів інших ополчень та добровольчих загонів, зокрема членів організованих рухів опору, які належать до однієї зі сторін конфлікту й діють на своїй території або за її межами, навіть якщо цю територію окуповано, за умови, що ці ополчення або добровольчі загони, зокрема організовані рухи опору, відповідають таким умовам:
- ними командує особа, яка відповідає за своїх підлеглих;
- вони мають постійний відмітний знак, добре розпізнаваний на відстані;
- вони носять зброю відкрито;
- вони здійснюють свої операції згідно із законами та звичаями війни
- Членів особового складу регулярних збройних сил, які заявляють про свою відданість урядові або владі, що не визнані державою, яка їх затримує
- Осіб, які супроводжують збройні сили, але фактично не входять до їхнього складу, наприклад цивільних осіб з екіпажів військових літаків, військових кореспондентів, постачальників, особового складу робочих підрозділів або служб побутового обслуговування збройних сил, за умови, що вони отримали на це дозвіл тих збройних сил, які вони супроводжують, для чого останні видають їм посвідчення особи за зразком, наведеним у додатку.
- Членів екіпажів суден торговельного флоту, зокрема капітанів, лоцманів та юнг, а також екіпажів цивільних повітряних суден сторін конфлікту, які не користуються більш сприятливим режимом згідно з будь-якими іншими положеннями міжнародного права.
- Жителів неокупованої території, які під час наближення ворога озброюються, щоб чинити опір силам загарбника, не маючи часу сформуватися в регулярні війська, за умови, що вони носять зброю відкрито й дотримуються законів і звичаїв війни.
Зазначені особи вважаються військовополоненими з моменту коли вони підпадають під владу супротивника, до їхнього остаточного звільнення та репатріації. А якщо з’являється сумнів, чи належать особи, які брали участь у воєнних діях і потрапили до рук супротивника, до військовополонених, то такі особи користуються захистом Конвенції доти, доки їхній статус не буде визначений компетентним трибуналом.
Алгоритм розшуку військовополонених
Етап 1: у разі тривалої втрати зв’язку із військовослужбовцем, варто зв’язатися з військовою частиною (гаряча лінія, безпосередній командир, командир частини), або з Територіальним центром комплектування та соціальної підтримки та дізнатися причину відсутності зв’язку.
Етап 2: територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надсилає письмовий запит на адресу командування військової частини, де проходив службу військовослужбовець на момент зникнення, щодо визначення його статусу за результатами проведеного службового розслідування у військовій частині.
Етап 3: окрім цього можна звернутися до територіального підрозділу Національної поліції України, яка відповідно до частини 1 статті 18 Закону приймає заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Заяву про розшук особи можуть подати:
- родичі такої особи;
- представник військового формування;
- орган державної влади, орган місцевого самоврядування, громадське об’єднання;
- будь-яка інша особа, якій стало відомо про зникнення;
У заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зазначається інформація, що може сприяти розшуку такої особи.
Способи звернення:
- на телефон 102 (цілодобово);
- на телефон гарячої лінії Національної поліції089 420 18 67 (цілодобово);
- направлення інформації поштою;
- безпосередньо звернувшись до територіального підрозділу Національної поліції України.
Разом із наданням заяви (повідомлення) про розшук особи, зниклої безвісти, рідні військовослужбовця мають право погодитись на відібрання у них біологічних зразків для молекулярно-генетичної експертизи в рамках кримінального провадження.
Етап 4: Національна поліція України, зі свого боку, зобов’язана інформувати Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, протягом трьох днів з моменту отримання такої інформації або заяви. Відомості, зазначені у заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, підлягають внесенню до Реєстру в порядку, передбаченому цим Законом, протягом 24 годин після отримання Уповноваженим від Національної поліції України інформації про зникнення особи за особливих обставин або інформації про отримання заяви про розшук такої особи.
Розшук відбувається із застосуванням усіх можливих законних методів та триває до встановлення місця перебування зниклої особи, місця поховання чи знаходження її останків. Рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою не є підставою для припинення її розшуку. Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.
Якщо під час розшуку було встановлено факт смерті зниклого, Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, направляє родичам інформацію про обставин, що свідчать про смерть. Достовірною інформацією про смерть є результати аналізу й зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про зниклого.
Етап 5: якщо під час розшуку було встановлено факт перебування в полоні військовослужбовця, необхідно звернутися до Національного інформаційного бюро (далі – НІБ), дані про зниклу людину після цього потрапляють до Реєстру НІБ.
Функції НІБ покладені на Державне підприємство “Український Національний центр розбудови миру”, яке знаходиться під управлінням Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
Способи звернення:
- сайт
- зателефонувати на гарячу лінію 1648; +38 044 287 8165 (цілодобово);
- скористатися Телеграм-чатботом
- направлення інформації електронною поштою:[email protected].
Грошове забезпечення військовополонених та їх сімей
Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за військовослужбовцями, захопленими в полон або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яке виплачується щомісячно сім’ям зазначених військовослужбовців.
Крім того, у разі встановлення такого факту особа та / або члени її сім’ї можуть отримати державну допомогу в розмірі 100 000 гривень. Про це писав Урядовий портал.
Згідно з Порядком виплати грошового забезпечення сім’ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі — Порядок), «виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками… членам сімей військовослужбовців за їхньою заявою на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації)».
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється.
Відповідно до пункту 4 Порядку виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється за їхньою заявою на ім’я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
- копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім’ї з даними про прізвище, ім’я та по батькові й реєстрацію місця проживання (перебування);
- довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім’ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
- копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
- копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
- копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, — копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):
- до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
- протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Строк розгляду заяви — 15 днів. Про результати розгляду заяви повідомляється заявнику в письмовій формі.
Підстави для відмови у виплатах:
- заяву подали неналежні особи;
- не зібрані всі необхідні документи;
- порушено строки подачі заяви;
- в установленому законодавством порядку з’ясовано, що військовослужбовець добровільно здався в полон, самовільно залишив військову частину, місце служби або дезертирував.
Командир має надати заявниці / заявнику довідку про перебування військового в полоні у разі отримання окремої заяви з таким проханням. Також по неї можна звернутися до Міноборони або інших силових структур (якщо там служив військовополонений), через Національне інформаційне бюро (гаряча лінія: 1648). Довідка входить до переліку обов’язкових документів (щодо військовослужбовців) для звернення до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи.
Також пропонуємо вам переглянути запис оелайн-тренінгу “Правовий та соціальний захист військовополонених та членів їх сімей” з експертом Романом Лихачовим: