Представляємо підбірку практики Верховного Суду у спорах щодо визнання заповіту недійсним:
- Постанова Верховного Суду від 28 серпня 2020 року у справі № 185/2052/19: заповіт, посвідчений (виданий) службовою особою (нотаріусом) на тимчасово окупованій території, на якій органи державної влади, посадові та службові особи України не здійснюють свої повноваження, є нікчемним.
- Постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 397/1396/19: наявність технічних помилок (описок) у заповіті не свідчить про порушення його форми та/або порядку посвідчення, а тому не є підставою для визнання заповіту недійсним, якщо волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
- Постанова Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 204/9057/19: особа, яка не звернулась у встановлений законом шестимісячний термін за реалізацією свого права на спадкування без поважних причин, засвідчує відсутність у спадкоємця юридичної заінтересованості у визнанні заповіту недійсним, оскільки право, за захистом якого він звертається до суду (право на спадкування), йому не належить унаслідок спливу строку на його реалізацію
- Постанова Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20: відсутність у тексті заповіту відомостей про те, що заповідач через фізичні вади здоров’я не може сам прочитати заповіт, а також що вчинення ним власноруч напису, що заповіт йому прочитано вголос, зміст його йому зрозумілий та з його слів записано правильно, вказує на відсутність підстави для кваліфікації заповіту як нікчемного, а тому немає і підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії.
Більше інформації щодо спадкування за заповітом ви знайдете в дистанційному курсі з питань спадкового права на платформі дистанційного навчання системи надання БПД.