Домашнє насильство – одна з найпоширеніших форм порушення прав людини. Зазвичай люди, які зазнають домашнього насильства, не розуміють, що зіткнулись із ним. Миряться з проблемою, вважаючи її своїм особистим болем. Втім замовчування лише ускладнює ситуацію, оскільки порушник, уникнувши відповідальності, продовжить глумитися й надалі. Одним з інструментів боротьби з насильством проти жінок та домашнім насильством є прийняття Стамбульської конвенції. Вона вказує, що насильство щодо жінок та домашнє насильство не може вважатися особистою справою. Держава повинна запобігати насильству, захищаючи потерпілих та застосовувати кримінальне правосуддя до тих, хто його чинить.
Правовим клубом PRAVOKATOR.Дніпро проведено вебінар для юристів системи надання безоплатної правової допомоги та адвокатів, на якому розглядали особливості застосування Стамбульської конвенції, як інструменту боротьби з насильством проти жінок та домашнім насильством.
Під час вебінару говорити про:
- Стереотипи та упередження, які сприяють дискримінації та насильству.
- Національне та міжнародне законодавство у сфері домашнього насильства та судову практику.
- Історію створення та ратифікацію Стамбульської конвенції та концепцію “чотирьох Пі” на яких вона базується.
Спікерка: Наталія Радушинська, заступниця директора Регіонального центру з надання БВПД у Житомирській області, адвокатка, голова КДКА Житомирської області, членкиня асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”.
Конвенція Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством (ухвалена 07.04.2011, набула чинності 01.08.2014, підписана Україною 07.11.2011, ратифікована Україною 20.06.2022).
Стамбульська конвенція встановлює зв’язок між досягненням гендерної рівності та викоріненням насильства стосовно жінок (далі – НСЖ).
Вона визнає НСЖ як форму дискримінації жінок за ознакою статі та запроваджує розуміння того, що НСЖ неможливо викорінити, не приділяючи уваги покращенню рівності між жінками та чоловіками.
Стамбульська конвенція – це перший європейський інструмент, який має обов’язкову юридичну силу, і договором у сфері прав людини й кримінального права, який встановлює стандарти щодо боротьби з НСЖ та домашнім насильством (далі – ДН), захисту постраждалих і покарання осіб, які вчиняють акти насильства.
Приклади гендерної нерівності:
– Доступ до освіти, роботи та грошей
- У медичних, економічних і юридичних ВНЗ у кінці 1960-х років жінки становили лише від 5 до 8% студентів. А у відомому Гарварді, який наразі очолює жінка, якихось 50 років тому викладачами були виключно чоловіки.
- 1860 киянки, 1861 харків’янки отримали дозвіл відвідувати окремі лекції університетів. В 1963 цар категорично заборонив це право. З 1878 по 1889 діяли Вищі жіночі курси у Києві. Були заборонені і відновлені лише в 1905 році.
- На даний час 59% випускниць університетів Європейського Союзу – це жінки.
- Заробіток жінок в Україні на 30% менший від середньостатистичного у чоловіків. 86% топ-менеджерів в українських компаніях – чоловіки, а 40% роботодавців підтверджують, що у чоловіків більше шансів отримати керівну посаду.
- 15% і 25% – розрив у оплаті праці між чоловіками й жінками у державному і приватному секторах був серед 27 країн-членів ЄС у 2005 році.
- Різниця в оплаті праці чоловіків і жінок у країнах ЄС становить більш як 25% в Естонії й Австрії, 20% – у Словаччині, Нідерландах, Великій Британії, Чехії, Німеччині, Кіпрі; менше ніж 10% – у Польщі, Бельгії, Словенії, Мальті.
- Лише 10% жінок серед керівного менеджменту 50 провідних європейських компаній та 12 % серед директорів компаній FTSE 100, хоча це удвічі більше, ніж було у 2000 році.
- 70% українських адвокатів чоловіки.
– Доступ до влади
- Боротьба за право голосу та можливість бути обраною у владні структури держави почалась з суфражизму у 1830-ті роки та тривала в різних країнах приблизно до другої світової війни.
- Нова Зеландія першою у світі надала жінкам право голосу в 1893 році, Австралія у 1894 році, Фінляндія першою в Європі в 1906 році. Далі пішли інші Скандинавські країни та решта Європи. Велика Британія – 1918. США – 1921 рік. В Україні – 1917.
- Право бути обраними в парламент отримали жінки Фінляндії і в 1907 році до сейму обрали 19 жінок.
- Наразі в Україні діють 40% гендерні квоти, які значно посприяли збільшенню жінок в парламентів та органах місцевого самоврядування.
- Є жінки, які лише нещодавно отримали право голосу Кувейт 2005 рік, ОАЕ 2006 рік, Саудівська Аравія 2011 рік.
– Розподіл власного часу. Приклад цієї функції детальніше дивіться в інфографіці.
Мета Стамбульської конвенції – захист жінок від усіх форм насильства, а також запобігання, кримінальне переслідування та викорінення насильства стосовно жінок і домашнього насильства.
“Як і інші конвенції, Стамбульська конвенція включає концепцію «чотирьох зобов’язань влади» («чотирьох Пі», англ. «4Р»): запобігання, захист і кримінальне переслідування. До зазначених заходів було додано ще один елемент – комплексна політика, яка передбачає, що для належного і всеосяжного реагування на насильство стосовно жінок необхідно вжити відповідних ефективних заходів” – зазначила спікерка Наталія Радушинська.
Особливості концепції «4Р» Стамбульської конвенції
- запобігання (англ. «Prevention»). НСЖ та ДН закладається та підтримується соціальними та культурними цінностями, структурами і практиками, гендерними стереотипами, а також гендерно зумовленими традиціями і звичаями. Стамбульська конвенція вимагає від держав боротись з культурами, традиціями і звичаями в яких акти насильства стосовно жінок виправдовуються або цьому потурають.
Це передбачає:
✔проведення на регулярній основі інформаційно-просвітницьких кампаній;
✔використання навчальних матеріалів з таких питань, як життєві установки, упередження, гендерні ролі та стереотипи, а також підготовка спеціалістів;
✔активне залучення чоловіків та хлопців та робота в тісній співпраці з громадськими організаціями (далі – ГО), приватним сектором та ЗМІ.
- захист (англ. «Prevention»). Якщо профілактичні заходи не мали успіху та відбулось насильство, важливо надати постраждалим і свідкам захист та підтримку. Під цим мається на увазі втручання поліції та захист силами поліції, а також забезпечення постраждалих доступом до підтримки.
Детальніше про те, що вимагає від держав-учасниць Стамбульська конвенція дивіться в інфографіці.
Дотримання прав постраждалих та наявність гендерного розуміння при боротьбі з НСЖ та ДН –- базові принципи, які необхідно враховувати на всіх етапах кримінального судочинства.
Судові розгляди щодо всіх форм насильства повинні здійснюватись без невиправданих затримок і ефективно, щоб зберегти значущі докази, підвищити рівень притягнення до відповідальності та покласти край безкарності осіб, які вчиняють акти насильства.
Відповідальні правоохоронні заклади зобов’язані негайно та відповідним чином реагувати на акт насильства, зокрема, шляхом застосування профілактичних оперативних заходів і негайного збору доказів.
Держави-учасниці повинні забезпечити крім надання безоплатної правової допомоги додаткові засоби захисту, наприклад, заходи для захисту приватного життя і особистості постраждалої, надання окремих приміщень для очікування та надання постраждалим можливості свідчити за відсутності особи, яка, як вважається, вчинила насильство.
Стамбульська конвенція також враховує процедури за службовим обов’язком та одностороннього характеру і вимагає від держав-учасниць забезпечити, щоб розслідування та судові переслідування щодо різних форм насильства, які підпадають під дію даної конвенції, не залежали повністю від заяви постраждалої та щоб розгляд міг продовжуватись навіть в тому випадку, коли постраждала забирає свою скаргу.
Докази, які стосуються попередніх сексуальних відносин та поведінці постраждалої, не повинні розглядатись як виправдання акту НСЖ та ДН, оскільки це може призвести до можливості виправдання або зменшення відповідальності особи, яка вчинила акти насильства.
Стаття 58 Конвенції дає можливість почати кримінальне провадження після того, як постраждала досягла повноліття, лише стосовно дітей-постраждалих.
- кримінальне переслідування (англ. «Prosecution»). Відповідальність за всі правопорушення настає незалежно від взаємовідносин між постраждалою та особою, яка вчинила відповідні акти насильства.
Жодна культура, традиції, і так звана «честь» не може розглядатись в якості виправдання будь-яких форм насильства, які підпадають під дію цієї конвенції.
Детальніше про те, що Стамбульська конвенція вимагає від держав-учасниць, щоб в кримінальному процесі було переслідування за наступні форми НСЖ дивіться в інфографіці.
- комплексна політика (англ. «Policies»). Стамбульська конвенція базується на припущенні, що жодне відомство або заклад не здатні самостійно подолати насильство стосовно жінок та домашнє насильство.
Ефективне реагування на таке насильство вимагає узгоджених дій з боку багатьох представників різних сфер.
Таким чином Стамбульська конвенція зобов’язує держави-учасниці реалізувати всеосяжну і скоординовану політику, включаючи державні заклади, ГО, а також національні, регіональні та місцеві парламенти і органи влади. При реалізації всіх заходів центральне місце повинно бути відведено захисту прав постраждалої, і такі заходи повинен здійснюватись ефективної на основі співробітництва на всіх рівнях влади усіма відповідними органами та закладами.
Держави-учасниці повинні виділяти відповідні фінансові та людські ресурси для здійснення комплексної політики та заходів. Окрім того, держави-учасниці повинні призначити або створити один чи більше офіційних органів, відповідальних за координацію, виконання, моніторинг та оцінку політики.
Державам-учасницям також необхідно забезпечити збору даних, розділених за статтю, проведенню опитувань, та підтримку досліджень щодо НСЖ.
Більше інформації про особливості застосування Стамбульської конвенції, як інструменту боротьби з насильством проти жінок та домашнім насильством, а також судову практику дивіться у записі вебінару на youtube каналі мережі правових клубів PRAVOKATOR: