Яка роль медіатора у процесі медіації та хто може бути учасниками цього процесу було роз’яснено під час онлайн-лекції “Медіатор та учасники процесу медіації” експертом Наталією Крестовською.
1. Що собою представляє процедура медіації та яка роль медіатора?
Медіація – це процес, в якому сторони є відповідальними за вироблення прийняття рішень. В якості сторін процесу медіації виступають фізичні чи юридичні особи які за для вирішення що існує конфлікту або спору уклали договір з медіатором про надання з останнім послуг з медіації. Вони є головними фігурами, а медіатор – це допоміжна, хоча і дуже важлива фігура в цьому процесі. Якщо не має сторін у медіації, якщо не має готовності врегулювати свій конфлікт шляхом перемовин за участі медіатора, то зрозуміло, що сам медіатор не дуже потрібен.
2. Хто може виступати в якості сторін процесу медіації?
Для відповіді потрібно подивитись, як це питання сьогодні вирішує доктрина, та як це питання вирішує наше законодавство.
Згідно з доктриною сторонами є тільки ті, хто вже уклали договір, а до цього моменту це потенційні учасники, потенційні сторони медіації.
Згідно з проєктом Закону про медіацію № 3504 сторонами медіації є фізичні, юридичні особи або групи осіб, які звернулися до медіатора (медіаторів) чи організації, що забезпечує проведення медіації, з метою врегулювання конфлікту (спору) між ними за допомогою медіації.
На мою думку, правильним в законі можна вважати момент виникнення статусу сторін медіації, ніж момент укладення договору.
Тож, сторонами медіації можуть бути фізичні особи, але згідно з цивільним кодексом, далеко не всі фізичні особи вважаються угодоздатними, що можуть укладати цивільні правочини, нести відповідальність, брати на себе права та обов’язки. Оскільки ми говоримо саме про правові аспекти медіації, то зрозуміло і статус цих сторін нам важливо їх розуміти з позиції права. Але при цьому розуміти що медіація це не завжди про право, там е величезні етичні, моральні пласти, шари регулювання. Тому у зв’язку з цим не завжди правова спроможність брати участь у медіації буде повністю відповідати іншим характеристикам осіб, які звернулися по допомогу.
3. Що потрібно щоб фізична особа була стороною медіації?
Особа повинна бути угодоздатною тобто повинна мати усі характеристики дієздатності та деліктоздатності, які дають можливість брати на себе певні обов’язки.
4. Як обсяг дієздатності впливає на набуття статусу сторони медіації?
Зрозуміло що не має питань, коли йдеться про цивільну дієздатність, але коли річ йде про обмежену дієздатність, вона теж е такою перешкодою.
Якщо говорити про психологічні, а не про суто правові аспекти угодоздатності, то ми говоримо про те, що наявність залежності від наркотичних речовин, алкоголізму, ігрової залежності та інших видів залежностей, унеможливлюють участь особи у медіації, то му що брак сили волі, ці хибні вади вони не дадуть особі виконати взяті на себе рішення. На практиці ви можете стикатися з ситуацією, коли людина не е обмежено дієздатною, е повністю дієздатна, але разом з тим вона вживає наркотичні речовини, алкогольні напої, або має іншу форму залежності. І виникає питання, чи варто такій особі брати участь у медіації. Це не просте питання, тому що медіатору чи припустимо ініціатору медіації з-поміж працівників офісів центрів з надання БПД, дуже важко виявити в спілкуванні з людиною, на скільки вона не має хибних вад, які унеможливлюють цей процес.
З власного досвіду можу сказати, що одна сторона медіаційного процесу, особливо якщо йдеться про сімейну медіацію, дуже часто буде обвинувачувати іншу сторону в тому, що вона е залежною. Тому що людині яка перебуває в конфлікті має в першу чергу собі пояснити чому виник цей конфлікт та хто в ньому винний. Треба це враховувати, сприймати критично, виважено, та не приймати рішень без спілкування з іншою стороною.
5. Чи можуть діти брати участь у медіації в якості сторін?
Дитина може брати участь у медіації як сторона, якщо вона досягла 14 років та має згоду її законних представників. Бажано , щоб законні представники були присутні при процесі медіації.
Це можливо в наступних випадках:
- якщо це медіація в межах програми відновного правосуддя, коли йдеться про вчинення неповнолітнім кримінального правопорушення;
- дитина може виступати в якості сторони у медіації при так званій «медіації однолітків» – спеціальному підході у медіації, коли медіаторами в конфліктах між учнями є також учні;
- під час шкільної медіації — методі вирішення конфліктів у школі ненасильницьким шляхом, шляхом переговорів за допомогою нейтрального неупередженого посередника – медіатора.
У цих випадках вік не має особливого значення.
Ми сьогодні говоримо про те, що навички ненасильницького спілкування і мирного вирішення спорів та конфліктів можна прищеплювати дитині з 10 років. З цього віку дитина вже володіє здатностями подивитися на ситуацію в якій вона перебуває відсторонено, і це дає можливість навчити дітей базовим навичкам мирного вирішення спорів і дає можливість залучати дитину до процесу медіації.
Більше інформації ви зможете отримати переглянувши запис онлайн-лекції за посиланням: