Евтаназія – одне з найбільш дискусійних питань сучасності, обговорювати яке почали ще на початку 20 століття. Евтаназія являє собою припинення життя людини у швидкий та безболісній спосіб. Застосовується для людей (чи тварин), які мають невиліковне захворювання та відчувають сильні біль та страждання, з метою припинення таких страждань. Напевно зараз не існує найбільш суперечливої та неоднозначної теми наукових досліджень, що перебуває на межі медицини та права, ніж евтаназія,яка має значну кількість як прихильників, так і опонентів. Станом на 2020 рік, евтаназія у тій чи іншій формі офіційно дозволена у таких країнах як Болгарія, Грузія, Данія, Польща, Бельгія, Нідерланди, Азербайджан, Франція, Ізраїль, Швейцарія, США, Колумбія, Велика Британія. З тими чи іншими обмеженнями. Для прикладу в Швейцарії дозволена евтаназія не тільки для місцевих мешканців, а і для іноземців, за умов, що пацієнт має показання для застосування евтаназії та сам приймає препарат, що приводить до смерт.
В рамках Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA у правовому клубі PRAVOKATOR.Львів відбувся перегляд та обговорення фільму “Хороша смерть”. Спільно з представниками і представницями юридичних клінік при навчальних закладах дискутували на тему «Право на смерть: з чого почати і як закінчити?». Захід відбувся у гібридному форматі, з онлайн включеннями учасників дискусії.
Сюжет фільму “Хороша смерть” розповідає про Дженет – смертельно хвору жінку, яка хоче померти з гідністю, однак це суперечить британським законам. Вона зв’язується з доктором Ерікою зі Швейцарії, яка готова допомогти. Як і багато поколінь її родини, Дженет потерпає від м’язової дистрофії. Вона мусить спланувати подорож до Швейцарії, перш ніж швидко прогресуюча хвороба зробить це неможливим. Із внутрішнім спокоєм вона організовує свій від’їзд, поки її близькі переживають бурю емоцій. Її син Саймон також успадкував цю хворобу і з більшим розумінням ставиться до рішення матері, аніж його сестра Бріджет. Драма у стосунках наростає із наближенням смерті. Чи належить нам власне життя, а чи ми належимо йому?
Фільм брав участь у фестивалях Південної Кореї, Мексики, США, Німеччини, Чехії, Білорусі і Литви, здобув кілька нагород і йшов у кінотеатрах Чехії та Словаччини.Режисер фільму – Томаш Крупа.
Кадр з фільму:
Питання права закінчення життя за власним бажанням людини обговорювали в першу чергу з точки зору допомоги смертельно хворим людям. Суспільний діалог і прийняття евтаназії гальмує стигматизація самогубства, а також возвеличення жертовного образу життя (що часто пов’язано з християнською парадигмою). Поміж тим, право на “хорошу смерть” (як з грецької перекладається евтаназія), належить до списку процедур, які варто врегулювати, аби зменшити тиск держави на свободу громадян(ок) розпоряджатися своїм життям.
Розмірковуючи про евтаназію, зачіпали питання рівних прав та можливостей. Запрошені спікерки звернули увагу, що і в нинішній ситуації не усіх хворих рятують від смерті, адже життя одних людей цінуються більше, ніж інших, а в умовах платної медицини не кожному доступні процедури полегшення страждань. Виступаючи за легалізацію евтаназії, варто зважати на існуючу нерівність в доступі до медичних послуг, і прагнути її зменшити. В Україні право на хорошу смерть залишається привілеєм, і доступне тим, хто можуть поїхати в країну, де така процедура легалізована: Болгарія, Грузія, Данія, Польща, Бельгія, Нідерланди, Азербайджан, Франція, Ізраїль, Швейцарія, США, Колумбія, Велика Британія.
В Україні над темою працює громадська організація «Регіональна організація в підтримку права людини на гідну смерть» за керівництвом адвокатки Яни Триньової, яка розробила відповідний законопроект. Він чекає на розгляд в Верховній раді.
Спікерки заходу:
- Ірина Радюк – соціологиня, журналістка. Захистила диплом на тему «Чинники ставлення до кремації в сучасній Україні». Цікавиться застосовуванням антропологічного підходу до вивчення практики поховань. Шлях в науковій сфері розпочався з Death Studies, яка поєднує в собі різні дисципліни (психологія, антропологія, журналістика) з вивчення репрезентації смерті, вмирання та поховальних ритуалів.
- Божена Бурдьо – студентка Українського Католицького університету, майбутня соціологиня, робить дослідження на тему норм та практик поховання людей, що вчинили самогубство. Зокрема зосереджуюється та вивчає питанння евтаназії.
