“Світовий досвід показує, що основу аграрного сектору країн з розвинутою ринковою економікою становлять саме сімейні фермерські господарства. В Україні ж на даний час кількість сімейних фермерських господарств не така велика, як хотілось б, домінуюче становище на сільськогосподарському ринку все-таки належить великим компаніям та агрохолдингам. В цій статті постараюсь розкрити всі особливості створення та функціонування сімейних фермерських господарств, а також проаналізую судову практику Верховного суду по цій тематиці. Така інформація може бути корисна як і звичайним громадянам, так і юристам та адвокатам, які стикаються з такими справами в суді.” – Тарас Грень, керівник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Профільним нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств є Закон України «Про фермерські господарства». Згідно з цим Законом, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її перероблення та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Право на створення фермерського господарства має кожен дієздатний громадянин України, який досяг 18 річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Таке господарство може функціонувати у двох організаційно-правових формах: як фізична-особа підприємець або як юридична особа. Варіант юридичної особи є актуальним для великих господарств, в інших випадках більш логічно вести свою діяльність як фізична особа-підприємець. Сімейне фермерське господарство без статусу юридичної особи організовується фізичною особою самостійно або спільно з членами її сім’ї на підставі договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства.
В договорі (декларації) про створення сімейного фермерського господарства має бути визначено:
- найменування, місцезнаходження (адресу) господарства, мету та види його діяльності;
- порядок прийняття рішень та координації спільної діяльності членів господарства;
- правовий режим спільного майна членів господарства;
- порядок покриття витрат та розподілу результатів (прибутку або збитків) діяльності господарства між його членами;
- порядок вступу до господарства та виходу з нього;
- трудові відносини членів господарства;
- прізвище, ім’я та по батькові членів господарства, ступінь їх родинного зв’язку, паспортні дані та реєстраційні номери облікових карток платників податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті, реєстраційні номери облікових карток платників податків не зазначаються).
Визначальними при створенні та функціонуванні фермерських господарств є земельні правовідносини, адже займатися вирощуванням товарної аграрної продукції без використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення неможливо. До того, передумовою державної реєстрації фермерського господарства (зі статусом юридичної особи) є набуття громадянином (кількома громадянами) України, які виявили бажання створити таке господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Однією з найпоширеніших категорій юрисдикційних спорів є спори щодо земельних ділянок фермерських господарств, наданих в оренду фізичним особам при створенні таких господарств. Питання полягає в наступному: за нормами якого судочинства мають вирішуватись такі спори? Господарського чи цивільного?
Судова практика
Тут варто звернути увагу на постанову Великої палати Верховного суду від 01.04.2020 у справі №320/5724/17, в якій зазначено, що після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство, а тому й правовідносини щодо права користування такою земельною ділянкою є господарськими. Тобто, якщо сімейне фермерське господарство пройшло процедуру державної реєстрації, то спори щодо використання земельних ділянок вирішуються виключно за правилами господарського судочинства.
Аналогічна позиція і у постанові Верховного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц. Тут також важливо звернути увагу на те, що якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Як висновок – питання визначення юрисдикції у таких справах залежить виключно від факту здійснення державної реєстрації. Якщо такий факт є – господарське судочинство, нема – цивільне.Після укладання (складання) договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства голова сімейного фермерського господарства має зареєструватися як фізична особа – підприємець або зареєструвати зміни до відомостей про фізичну особу – підприємця в порядку, встановленому законом.
Водночас дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань” поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців.
Ще одним проблемним питанням є використання, приватизація та спадкування земель фермерських господарств. Отже, які землі належать до земель фермерських господарств?
Землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам – членам фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Згідно Закону членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
Тут варто звернути увагу на позицію КАС ВС, висловлену в постанові від 01.10.2020 р. у справі №120/4116/19-а, щодо того, хто має право на приватизацію земельної ділянки, наданої засновнику для ведення фермерського господарства. КАС ВС дійшов висновку, що відповідно до ст. 13 ЗУ «Про фермерські господарства» право на приватизацію у розмірі земельної частки (паю) земельної ділянки ФГ, яка була надана засновнику для ведення фермерського господарства, має не тільки такий засновник, а й інші члени, адже право користування земельною ділянкою належить усьому фермерському господарству, тобто усім його членам повною мірою. Такого висновку КАС ВС дійшов, зважаючи на наведені вище позиції ВП ВС про те, що після створення фермерського господарства та його реєстрації до господарства від засновника переходить право оренди/постійного користування земельною ділянкою, наданою державою засновнику для ведення фермерського господарства. За таких підстав, право користування земельною ділянкою належить усьому фермерському господарству, тобто усім його членам господарства в рівній мірі. Тому помилковими є висновки судів, що лише засновник є користувачем земельної ділянки, і відповідно лише він один може отримати її у власність.
PRO припинення прав постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства
Що стосується припинення прав постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, то тут важливо звернути увагу на те, що така земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб’єктом такого використання може бути особа – суб’єкт господарювання за ст. 55 Господарського кодексу України, тобто саме фермерське господарство, а не його учасники чи голова. З огляду на це можна зробити висновок, що підставою припинення права постійного користування такою ділянкою буде саме припинення діяльності такої юридичної особи, а не смерть фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки. Таку позицію підтверджує і Верховний суд у своїй постанові від 23.06.2020 № 922/989/18, в якій вказано, що смерть особи, якій надавався відповідний акт на право постійного користування земельною ділянкою не є підставою для припинення такого права користування, оскільки користувачем, після створення селянського (фермерського) господарства стало саме це господарство.
Право постійного користування земельною ділянкою, надане громадянину для ведення фермерського господарства може успадковуватись. Але і тут є певні нюанси пов’язані з державною реєстрацією. З моменту державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому в такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, оскільки постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника є саме фермерське господарство. Право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення ФГ його засновник, може бути об’єктом спадкування, лише у тому випадку, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) ФГ. У такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадковане лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.
Знову ж таки, як бачимо, ключову роль у питанні спадкування права на користування земельною ділянкою відіграє факт державної реєстрації фермерського господарства. Якщо фермерське господарство зареєстровано – таке право не успадковується. Спадкувати в такому випадку можна лише права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства (Постанова ВС від 23.06.2020 № 179/1043/16-ц).
Автор: Тарас Грень, керівник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)
*Матеріал підготовлено в рамках ініціативи мережі правових клубів «Стань автором PRAVOKATOR»