Вікторія Корсунська, психолог, психолог-консультант з профорієнтації, психотерапевт дитячо-юнацької психотерапії, член Української спільноти психотерапевтів, Асоціації психологів вищої школи України, Національної психологічної асоціації, старший викладач Вищого навчального приватного закладу «Дніпровський гуманітарний університет»
У світі говорять про очікувану третю хвилю коронавірусу. Вона абсолютно інша, у кожного другого або третього пацієнта спостерігаються ознаки коронавірусу. Медпрацівники як і раніше переживають важкі часи. Однак, життя продовжується і більшість населення звертається за правовою допомогою. Наприклад, залишаються актуальними питання щодо складання заповіту або позовної заяви, продовжуються судові засідання в режимі онлайн тощо. Спеціалісти безоплатної правової допомоги продовжують надавати послуги вразливим верствам населення, незважаючи на чинні правила соціального дистанціювання. Але виникають певні труднощі в ході комунікації з клієнтами, що призводить до деяких змін саме психічного стану людини.
Сьогодні ж у світі стає все більше і більше людей, у яких проблеми з психічним здоровʼям зʼявляються саме через коронавірус. Якщо в інших країнах люди звертаються за допомогою професіоналів, інколи очікують кілька місяців зустрічі, то більшість українців за професійною допомогою не звертаються взагалі. Причини різні: наявність стереотипів та не розуміння змісту роботи психолога, страх бути визнаним психічно хворим, вартість послуги, зустрічі зі спеціалістом офлайн або онлайн. Але попит перевищив пропозицію в останні роки, пандемія висвітлила цю ситуацію. Коронавірус збільшив кількість випадків депресії та тривоги на десятки відсотків.
Афективні розлади, такі як депресія і тривога, значно збільшилися в ході епідемії коронавірусу, іноді до десятків відсотків. Захворюваність депресією у жінок у два-чотири рази вище, ніж у чоловіків. Найбільші побоювання під час коронарної кризи відчувають жінки-матері. Звичайно, вони відчувають відповідальність за своїх дітей. Дослідження показали, що пацієнти з групи ризику найбільше страждають від тривожності, депресії або безсоння.
Число людей, у яких лікарі вперше діагностували психічне захворювання збільшилася приблизно вдвічі в разі перенесення захворювання на COVID-19. Люди, які раніше страждали певними психічними захворюваннями, такими як депресія або тривожні розлади, мали на 65 % більше шансів заразитися, ніж «здорові» люди. Не виключено, що вірус якимось чином вражає мозок людини, тобто, простіше кажучи, викликає певні інфекції та запалення. Це могло спровокувати психічне захворювання.
Однак, більш імовірно інше пояснення, а саме те, що люди з психічними захворюваннями живуть в більш ризикованих умовах. Наприклад, вони не хочуть або не можуть слідувати соціальному дистанціюванню, тому вони більше курять і, як правило, відчувають більший стрес.
Очікування періоду страху, що можна не вижити, не повернутися з лікарні, втратити роботу або своїх близьких, викликає величезний стрес. В наслідок, може викликати задуху і це, з більшою ймовірністю, ніж хвороба, безпосередньо вплине на мозок людини.
Перед психологами постають низка питань пов’язаних з впливом епідемії на психічне здоровʼя населення, захистом психіки людини від можливої чергової хвилі та вжиттям заходів щодо надання допомоги. Як залишитися в ресурсі, не вигоріти емоційно та подолати весняну депресію?
Перш за все, необхідно слідувати всім правилам, які служать для самозахисту. Завжди добре справлятися зі страхом, якщо людині відомо, що можна щось зробити для власної безпеки. Тому людям важливо робити те, що підвищить їх безпеку. І заходи щодо використання маски, обмеження контактів з людьми, безумовно, цьому сприяють. Але носіння маски – це не питання, боюся «я» чи ні, носіння маски – це повага до інших.
По-друге, обмеження є для кожного окремо. Але людині слід дійсно подумати про те, який вона може внести особистий внесок у поліпшення ситуації. Наприклад, зробити поділ завдань в сімʼї на те, як вони будуть дбати про літніх родичів, які більше схильні до ризику; для виконання домашніх завдань вдома. І найголовніше не впадати в пасивність. Найгірше, що можна зробити, так це весь день сидіти перед телевізором, дивитися новини на каналі та бачити, цифри щодо зростання кількості пацієнтів на ковід. Тобто, слід шукати активний спосіб керувати карантином, намагатися хоч скільки-небудь посприяти поліпшенню ситуації.
По-третє, офіційна інформація має трохи хаотичний характер, інструкції змінювалися дуже часто і швидко, що недобре, і водночас вони часто суперечливі. Це означає, починаючи з такої вітальної інформації, що насправді все в порядку, у нас все є і нам нічого не загрожує, до ситуації, коли просто відсутні деякі засоби захисту. Таким чином, в цьому сенсі повинні бути проінформовані в першу чергу відповідальні люди.
Четверте, інформація, особливо статистична, передається надзвичайно драматично. В той момент, коли люди дізнаються, що інфіковані, наприклад, 300 осіб, це звучить як велике число, але насправді це число взагалі нічого не означає, це абсолютна частка населення, несумірна. Якби люди могли сприймати інформацію в якомусь контексті, в якомусь порівнянні, наприклад, скільки людей зараз хворіють на грип, скільки одужують, який відсоток населення, тоді, звичайно, це також по-різному впливало б на них.
Пʼяте, крім того, що по всій Європі здебільшого не вистачає, інформації щодо проголошення віри та надії. Не слід брати до уваги релігійний вплив. Розуміння віри та надії, наприклад, що ми можемо щось зробити, щоб подолати сьогоденні проблеми. Це найважчий грип і ми можемо з ним впоратися. І в різних частинах світу зʼясовується, що країни поступово цим керуються. Тайвань зробили це, Південна Корея теж зробила це, і нам також не вистачає позитивної інформації. Її можна прочитати, але її значно менше, ніж катастрофічної. Якщо творці громадської думки, а це саме громадські діячі, лікарі, експерти дають людям багатообіцяльну інформацію, вселяють в них надію і віру, таким чином, звичайно, вони також будуть балансувати краще, ніж зараз.
Кажуть, що все погане для чогось хорошого, не було б щастя, якби не лихо. Взагалі, що можна бачити тут, чи може така ситуація принести нам щось хороше? Наприклад, хвиля солідарності, зʼявилася коли люди намагаються допомогти один одному, організовують допомогу сусідам тощо.
Свої послуги пропонує Волонтерський центр допомоги – некомерційний проєкт, який обʼєднує тих, хто готовий допомогти, хто співпрацює з людьми та організаціями, яким потрібна допомога волонтерів. Така здатність спілкуватися в цій ситуації надзвичайна, це здорово, і особливо вона нам дуже допоможе, коли все закінчиться. Тому що ми повинні розуміти одну річ, коли криза триває, і тепер не має значення, що це за криза, будь то катастрофа, авіакатастрофа, виверження вулкана, землетрус, в цей момент люди зазвичай не розуміють, що потрібен психолог, вони якось тримаються на воді, щоб вижити. Але через пів року вони починають потребувати психолога або психіатра. Ми неодноразово стикалися з цим в минулому. І сьогодні добре згадати, що можна зробити, щоб, наприклад, не було ні депресії, ні занепокоєння за пів року. І, просто беручи участь у волонтерській діяльності, переставши бути жертвою коронавірусу, інфекції, але ставши активним гравцем в цій ситуації. Можна взяти деякі речі у свої руки в хорошому сенсі цього слова, так що це стане саме тим допоміжним засобом протягом певного часу та не терпіти цю ситуацію з надглибокими психічними проблемами.
Взагалі, знайдіть собі спосіб розслабитися, звільнитися на мить від думки, що навколо нас карантин та лютує коронавірус. Нагадайте собі, що є речі, які тривають, і ми просто продовжуємо заводити дітей, які зляться, їм все ще потрібно готувати, щось робити. Якщо у когось є садиба, то, звичайно, вони можуть бути в саду чи на городі та робити там перші весняні роботи. Іншими словами, якщо це випадок у вас є, то хоча б на час слід повернутися до якоїсь нормальної діяльності, без якої обійшлися у звичайному житті без карантину і коронавірусу.
*Матеріал підготовлено в рамках ініціативи мережі правових клубів «Стань автором PRAVOKATOR»