Якщо ви слідкували за серією статей «PRO алгоритм дій правника у справах про визнання заповітів недійсними» то у першій та другій частинах ми детально розглядали те, на що потрібно звернути увагу при ознайомленні зі спадковою справою, яким чином правнику збирати докази, на які нюанси в спадковому праві звернути увагу, як обґрунтовувати позовну заяву про визнання заповіту недійсним та строки її подачі. Ознайомитись із 1 частиною можна тут, із 2 тут.
В цій статті ми пропонуємо ознайомитись із судовим розглядом, призначенням експертизи та виконанням судового рішення.
Робота зі свідками в судовому засіданні
Під час допиту в судовому засіданні свідків по справі про визнання заповіту недійсним внаслідок неусвідомлення заповідачем своїх дій та неможливості керувати ними, важливо з’ясувати такі обставини:
– Початок перебігу та подальший розвиток психічної чи іншої хвороби;
– Особливості протікання етапів загострення хвороби та ремісії (при наявності у заповідача психічної хвороби, для якої є характерним чергування цих фаз);
– наявність когнітивних розладів на момент складання заповіту та ступеню їх проявів (дефіцит пам’яті, пригнічення функцій мовлення, здатності до зорово-просторової орієнтації тощо);
– прояви психо-емоційних розладів (різкі зміни настрою, емоційна нестабільністю, відсутність контролю імпульсів тощо);
– особливості поведінки заповідача внаслідок систематичного зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами чи медичними препаратами.
– соціальна активність та адаптація заповідача на час складання заповіту.
При цьому варто брати до уваги, що надані свідками в судовому засіданні покази, посеред іншого, досліджуються експертами під час складання висновку посмертної судово-психіатричної експертизи.
Призначення по справі посмертної судово-психіатричної експертизи
Зазвичай підставою для подання позовів про визнання заповіту недійсним є особливий стан, в якому перебував заповідач (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння, істотне соматичне захворювання), та внаслідок якого він не усвідомлював значення своїх дій та/або не міг керувати ними.
Під час вирішення справ даної категорії одним із найвагоміших доказів є висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, яка призначається судом за обґрунтованим клопотанням сторони у справі.
Статтею105 ЦПК України визначено, що призначення експертизи судом є обов’язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
На вирішення посмертної судово-психіатричної експертизи пропонуються наступні питання:
- Чи страждав станом на 01 вересня 2000 року Іванов Іван Іванович, померлий 01 січня 2021 року, на істотний психічний розлад, тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння або психічне захворювання?
- Чи усвідомлював Іванов Іван Іванович, померлий 01 січня 2021 року, значення своїх дій на час складання заповіту 01 вересня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровим Петром Петровичем 01 вересня 2000 року за реєстровим номером 111.
- Чи міг Іванов Іван Іванович, померлий 01 січня 2021 року, керувати своїми діями на час складання заповіту 01 вересня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровим Петром Петровичем 01 вересня 2000 року за реєстровим номером 111.
Правові наслідки визнання заповіту недійсним. Робота адвоката після набрання судовим рішенням законної сили
Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Відтак після набрання законної сили судовим рішенням про визнання заповіту недійсним, нам необхідно повторно проаналізувати витяг про заповіти зі Спадкового реєстру.
В разі відсутності в ньому інших записів про заповіти відбуватиметься спадкування за законом в порядку ч. 4 ст. 1257 ЦК України, яка передбачає, що у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Але в разі, якщо в Спадковому реєстрі мається запис про попередній заповіт, його чинність автоматично відновлюється, та відбувається подальше спадкування за таким заповітом за правилами глави 85 ЦК України.
«Сподіваюсь, що даною статтею я змогла відповісти на якусь частину тих запитань, які виникають у правника при наданні особам правничої допомоги з питань оскарження заповіту…» – зазначає Ольга Маслова, «…Розумію, що ще велика кількість запитань залишилась без уваги, але нагалася розглянути найгостріші та найнеобхідніші для якісної допомоги.».
Мережа правових клубів PRAVOKATOR зі словами вдячності до авторки статті завершує дану серію та у подальшому буде спрямовувати роботу з висвітлення правових питань саме у такому форматі, коли практикуючий юрист розповідає та ділиться своїм досвідом і знаннями.
*Матеріал підготовлено в рамках ініціативи мережі правових клубів «Стань автором PRAVOKATOR»