Як відомо, з початком повномасштабної війни багато людей тимчасово виїхали з України за кордон. Відповідно питання утримання дітей набуло ще більшої актуальності. Адже виникає ряд правових проблем – як стягнути аліменти, якщо один з батьків перебуває в іншій країні або як стягнути аліменти з особи, яка проходить службу в ЗСУ. Розберемо ці випадки у статті.
Стягнення аліментів з одного з батьків, який/-а перебуває за кордоном
Одним з найбільш поширених питань є стягнення аліментів з одного з батьків якщо він виїхав за кордон. Тут можна виокремити декілька ситуацій:
Особа виїхала за кордон тимчасово
Якщо особа виїжджає за кордон тимчасово, то заяву про видачу судового наказу або позовну заяву про стягнення аліментів потрібно подавати в українські суди за місцем проживання позивача або відповідача (відповідно до норм діючого законодавства). Тобто, стягнення аліментів відбувається у загальному порядку.
Особа виїхала за кордон на постійне місце проживання
Якщо ж особа виїхала проживати до іншої країни, то в нагоді можуть стати Конвенція про стягнення аліментам та Договір про надання правової допомоги. Відповідно до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном можливо виконати рішення суду України на території 61 країни або на підставі наданих документів прийняти рішення про стягнення аліментів у цих державах.
Якщо у особи, з якою проживає дитина, немає рішення суду про стягнення аліментів з іншого з батьків, який проживає за кордоном, то потрібно подати документи через територіальні управління Міністерства юстиції для розгляду цього питання в іноземній державі. Таке звернення подається особою письмово в довільній формі. До нього додається заява про стягнення аліментів на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, а також переклад заяви і документів, що до неї додаються, на офіційну мову тієї країни, де пропонується стягнути аліменти, а якщо це неможливо, – на англійську чи французьку мову. Міністерство юстиції надсилає заяву органу країни, де знаходиться той з батьків, що виїхав, протягом місяця від дня її надходження.
Заява чи додатки до неї повинні містити таку інформацію та документи:
- повне ім’я відповідача (боржника), дату народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу, його місця проживання протягом останніх п’яти років, рід занять і місце роботи, фотокартку (за наявності);
- відомості про фінансові та сімейні обставини відповідача, у тому числі інформацію про належне йому майно;
- відомості про фінансові та сімейні обставини позивача (заявника), у тому числі довідку про доходи;
- засвідчену копію документа, що підтверджує ступінь родинних зв’язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (наприклад, свідоцтва про народження, рішення суду про встановлення батьківства тощо);
- фотокартку позивача;
- будь-яку іншу інформацію, що може сприяти встановленню місцезнаходження відповідача (боржника) чи виконанню клопотання, або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна;
- нотаріально засвідчене доручення, яке уповноважує орган, що приймає, відповідної Договірної Сторони діяти від імені позивача, або інформацію про будь-яку іншу особу, уповноважену діяти від імені позивача.
Якщо ж особа має на руках винесене українськими судами рішення про стягнення аліментів, то потрібно підготувати клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів.
Це клопотання має містити таку інформацію:
- повне ім’я відповідача (боржника), дата народження, громадянство та, наскільки це відомо позивачу (стягувачу), його адреси протягом останніх п’яти років, рід занять і місце роботи і, по можливості, фотокартка;
- наявні відомості про фінансові та сімейні обставини боржника, у тому числі інформація про належне йому майно;
- будь-яка інша інформація, що може сприяти встановленню місцезнаходження боржника чи виконанню клопотання або яка визначена відповідною Договірною Стороною як необхідна.
Щодо країн, які не підписали Конвенцію про стягнення аліментам та Договір про надання правової допомоги
Щодо країн, які не підписали вищезгадану Конвенцію, існує порядок стягнення аліментів відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року.
Громадяни можуть звернутись з питанням про визнання та виконання рішення українського суду про стягнення аліментів як до компетентного органу на території держави, так і до національного суду, яким винесено відповідне рішення. Для цього необхідно оформити клопотання до якого необхідно додати:
- рішення або його засвідчену копію, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення;
- документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена;
- документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання.
Ці документи оформляються відповідним національним судом. На підставі поданих документів суд іншої держави приймає рішення про задоволення зазначеного клопотання або відмову в його задоволенні. Після прийняття позитивного рішення з даного питання, виконання рішення здійснюється в порядку, визначеному законодавством іншої держави.
Стягнення аліментів з військовослужбовців
Перш за все, необхідно зазначити, що жодних обмежень щодо стягнення аліментів з військовослужбовців не встановлено.
Так, Постановою КМУ від 16 лютого 2022 року № 122 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146» встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв’язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Більш того, виконавці наділені відповідними повноваженнями, зокрема надавати запити та отримувати відповіді на них у найкоротші терміни від податкових органів про осіб, які здійснюють виплату доходу боржнику.
У свою чергу, стягувач може також письмово звернутися до виконавця із заявою, де вказати про те, що боржник, мобілізований на військову службу та вказати номер частини, якщо такий відомо.
Якщо виконавцю невідома адреса військової частини, де служить боржник, він повинен надіслати документи щодо стягнення аліментів до Міністерства оборони України.
Після чого, ці документи будуть передані до бухгалтерії військової частини, і продовжаться виплачуватися аліменти з доходів боржника.
Але існує особливість в ситуації, коли особа після початку повномасштабного вторгнення звернулася до суду з позовною заявою про стягнення аліментів з особи, яка перебуває на службі в ЗСУ. В такому випадку військовослужбовець може звернутися до суду з заявою про зупинення провадження по справі через поважність причини, через яку особа не може прибути до суду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Приклади судової практики:
- Ухвала Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 вересня 2022 року у справі № 697/1265/22
- Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 08.06.2022 року № 522/2056/22
Нарахування та стягнення пені за прострочення сплати аліментів
Прийнятими Законом від 15 березня 2022 року Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 2129-ІХ змінами не передбачено заборони нарахування та стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Статтею 196 Сімейного кодексу України передбачена відповідальність за прострочення сплати аліментів, зокрема у вигляді стягнення за рішенням суду неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Більше інформації про особливості сімейних правовідносин під час війни у тематичному дистанційному курсі на платформі дистанційного навчання системи надання БПД.
