Особливості комунікації з особами з інвалідністю: поради для юристів

Від вміння юриста комунікувати з клієнтом залежить ефективність надання правової допоомоги. До системи надання БПД звертаються абсолютно різні люди – це і люди з інвалідністю, і учасники війни, діти, малозабезпечені. І до кожної людини треба знайти особливий підхід, адже не завжди люди готові ділитись тою інформацією, яка важлива для юриста. Тому юрист в свої роботі обов’язково має враховувати особливості щодо комунікації з вразливими групами населення, застосовувати техніки активного слухання та проявляти емпатію. В цій статті ділимось порадами щодо комунікації з особами з інвалідністю.

Комунікація з людьми з інвалідністю має будуватися на принципах толерантності, взаємоповаги, розуміння та рівноправності. Пам’ятайте, що людина з інвалідністю – це в першу чергу людина, з тими самими потребами, особливостями, поглядами що і ви. Звичайно, що в залежності від різновиду інвалідності до кожної людини потрібно підбирати окремий особливий підхід, але не потрібно забувати і про загальні правила ведення комунікації:

• бути ввічливим та поважати свого співрозмовника;
• бути уважним, не перебивати людину та дати їй можливість висловити свою думку до кінця. Якщо людина має труднощі з вимовою – будьте терплячими, не підганяйте її, адже людині важливо донести свою позицію до співрозмовника. Не виправляйте її та не намагайтесь пояснити щось замість неї. Якщо потрібно, ставте короткі уточнюючі запитання;
• намагайтесь розмовляти зрозумілою для людини мовою. Намагайтесь уникати професійних або інших специфічних термінів.

На що звернути увагу при комунікації з людиною з інвалідністю

При розмові не варто акцентувати увагу на інвалідності людини, занадто часто вживати слова, які б підкреслювали фізичні чи інтелектуальні порушення людини. Фокусуйтеся на людині та на її проблемах.

Якщо людину з інвалідністю супроводжує інша людина, важливо пам’ятати, що з усіма питаннями, які стосуються безпосередньо людини з інвалідністю потрібно задавати саме їй, а не супроводжуючому.

Перш ніж допомогти людині з інвалідністю (для прикладу: допомогти піднятись по сходах, перевести через дорогу, пройти у двері, ліфт тощо), спочатку запитайте, чи потребує вона вашої допомоги. Адже сам факт наявності інвалідності не означає, що людина потребує допомоги. Якщо такій людині дійсно потрібно допомога, вона сама про це скаже. Пропонуйте допомогу, якщо ви впевнені, що людина цієї допомоги потребує. Якщо ж людина відмовилась від Вашої допомоги, поважайте її вибір, пам’ятайте, що особиста свобода важлива для кожного.

Будьте обережні з фізичним контактом! Не торкайтесь людини з інвалідністю чи їх допоміжних засобів пересування без їх дозволу. Це як мінімум неввічливо. Люди з інвалідністю вважають свої реабілітаційні пристосування частиною свого особистого простору. Спиратися на інвалідний візок – те саме, що і спиратися на саму людину. Розмовляючи з людиною, яка використовує інвалідний візок, намагайтеся розташуватися так, щоб її та ваші очі були на одному рівні, тоді вам буде простіше вести розмову.

Особливості комунікації з сліпими людьми

Люди з порушенням зору сприймають інформацію аудіально та тактильно (на слух та дотик), тому при зустрічі з незрячою людиною представте себе, а також інших людей, які перебувають у кімнаті/приміщенні. Якщо ви бажаєте потиснути руки при знайомстві – попередьте про це людину.

Звертайтесь безпосередньо до людини з порушенням зору, а не до супроводжуючого (якщо такий є).

Перш ніж допомогти незрячій людині (наприклад, з пересуванням по приміщенню), запитайте чи така допомога їй потрібна. При здійсненні супроводу – озвучуйте наперед всі ваші дії: підйом по сходах, повороти, користування ліфтом тощо.

Опишіть приміщення, в я кому ви знаходитеся. Запропонуйте людині присісти на стілець – просто зорієнтуйте людину де він знаходиться або поставте її руку на спинку стільця. Пам’ятайте, що з фізичним контактом треба бути дуже обережним. Особливо це стосується сліпих людей. Тому перед тим як доторкнутись до людини – попередьте її про це та попросіть дозволу. Непотрібно силоміць вести людину чи садити її на стілець. Опишіть людині що знаходиться навколо неї – ваза з квітами на столі, гаряча чашка чаю тощо. Це допоможе людині з порушенням зору краще орієнтуватись у просторі та вбереже її від небезпечних чи неприємних ситуацій.

Якщо ви виходите із кімнати – попереджайте про це. Якщо повертаєтесь у кімнату, в якій знаходиться незряча людина – так само інформуйте про це людину.

Якщо потрібно ознайомити сліпу людину з документом, особливо з документами на підпис – прочитайте цей документ їй повністю. Не скорочуйте його, не переказуйте, не додавайте свої коментарі – порушення зору не звільняє від юридичної відповідальності, визначену цим документом.

Якщо спілкуєтесь з групою незрячих людей – чітко звертайтесь по імені до адресата.

Без попередження не торкайтесь та не забирайте білу тростину, за допомогою якої незрячі люди орієнтуються в просторі.

Дізнавайтесь у якому форматі людина хотіла б отримати необхідну їй інформацію: шрифтом Брайля, великими буквами, в аудіо форматі.

Особливості комунікації з людьми з порушеннями слуху

Перш за все, для комунікації з людиною, що не чує або має порушення слуху, бажано знаходитись у добре освітленому приміщенні без стороннього шуму. Розташуйтеся навпроти людини так, щоб на вас добре падало світло та було добре видно губи, оскільки багато хто з нечуючих людей можуть читати по губах та розуміти що ви намагаєтесь сказати. Не варто затуляти обличчя руками, елементами одягу, надмірно жестикулювати. Яскраве сонячне світло чи тінь можуть заважати сприйняттю, ускладнити читання по губах.