З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, діти страждають від воєнних злочинів. Йдеться про викрадення, вербування, вбивства, зґвалтування, напади та відмова у доступі у наданні гуманітарної допомоги. Наразі всі злочини проти дітей ретельно фіксуються й документуються відповідними органами. Для встановлення обставин того що трапилось, необхідно проводити допит або опитування дитини. Про особливості допиту дитини у розповідає Юлія Комендант, юристка сектору «Іванівське бюро правової допомоги» Роздільнянського місцевого центру з надання БВПД.
Які ж особливості допиту дитини?
Допит – це процесуальна дія, яка являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в ньому участь, спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини по справі.
Допит неповнолітньої особи має свою специфіку, і з метою уникнення у дитини можливої психологічної травми, мають бути дотримані всі гарантії та права дитини.
Під час допиту дитини застосовуються загальні правила, встановлені ст. 224 КПК України й одночасно правила, що встановлені вимогами ст. 226 КПК України, які й розкривають окремі особливості слідчої дії.
Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням з особою, яку мають намір допитати. Кожен свідок допитується окремо, без присутності інших свідків. Отже, місце для допиту дитини повинно бути обране так, щоб забезпечити зменшення можливої психологічної травматизації дитини. Допит дитини може відбуватися як за місцем проживання, так і за місцем навчання дитини.
Друга важлива ознака допиту дитини – те, що допит обов’язково проводиться у присутності законного представника (батьки, усиновлювачі, опікуни), педагога або психолога, а за необхідності – лікаря (присутність лікаря визнається необхідною, як правило, у разі відсталості у фізичному чи розумовому розвитку дитини).
Під час допиту дитини застосовуються часові обмеження, а саме допит не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом – понад дві години на день. Однак законодавство не встановлює тривалості перерви. Слідчий повинен визначити її за своїм внутрішнім переконанням. Допомогу в цьому можуть йому надати законні представники, педагог, психолог чи лікар, які присутні при допиті. Для цього слід враховувати вік дитини, її процесуальний статус, психічне здоров’я, психологічні особливості, здатність швидко втомлюватися, уміння зосереджувати увагу тощо.
Ще однією характерною ознакою є те, що особи, які не досягли шістнадцятирічного віку не попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання. Їм лише роз’яснюється обов’язок про необхідність надання правдивих показань.
Також важливим етапом для неповнолітніх потерпілих є фіксування злочинів. Адже через деякий час окремі деталі злочину вони можуть забути, а фото чи відео матеріали видалити. А, власне, окремі дрібні деталі можуть лягти в основу вагомої доказової бази скоєних злочинів державою агресором. Тому відповідними органами об’єднують усі зусилля, щоб кожен воєнний злочин був зафіксований, тим паче, якщо потерпілою була дитина.
Українські діти та їхні родини переживають неабиякий стрес через війну та її жорсткі наслідки, тому вживаються активні заходи, щодо надання якісної правової допомоги дітям. Так, відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», діти мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, яка передбачає захист та представництво інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, а також складення документів процесуального характеру.