Продовжуємо вас знайомити з успішними кейсами захисту прав клієнтів від юристів системи БПД у рубриці #pravokator_case_study
Cьогодні ознайомимось з кейсом Тетяни Брюханової, юристки Миколаївського місцевого центру з надання БВПД. Справа стосується підтвердження факту смерті військовослужбовця на окупованій території. Поділитись успішним кейсом можна тут.
Фабула справи
У квітні Клієнтка отримала акт про настання смерті від 04.04.2022р. за № 64/БТГр/1, згідно якого зафіксовано, що її чоловік загинув під час прийняття участі у круговій обороні м. Маріуполь. Акт видано у м. Маріуполь 04.04.2022р. та її чоловіка було поховано у братській могилі у м. Маріуполь. Клієнтка звернулась до Міського відділу ДРАЦС ПМУЮМЮ(м. Одеса) для отримання свідоцтва про смерть загиблого чоловіка для отриманняв подальшому разової грошової допомоги та пільг передбачених Законом України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Але їй було відмовлено у реєстрації смерті чоловіка загиблого с посиланням на те , що відділ ДРАЦС не має права реєструвати смерть людини не інакше як за лікарською довідкою , якою не можна визнати акт про настання смерті.
Алгоритм вирішення справи
Згідно ст. 46 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці постійного проживання останньої немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців. Особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення цих дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до закінчення цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Відповідно до ч.1 ст.305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або останім місцем відомим місцем проживання ( перебування) фізичної особи, місце перебування якої невідоме, або за місцем знаходження її майна. Саме тому клієнтка звернулась до Заводського районого суду м. Миколаєва за своїм місцем реєєстрації та проживання.
Порядок проведення державної реєстрації смерті врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі–Закон) та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5. Відповідно до вимог частини четвертої статті 9 Закону особа, яка звернулась з питання державної реєстрації смерті, має пред’явити паспорт громадянина України (паспортний документ іноземця) та документи, які підтверджують факт смерті.
При цьому частиною шостою статті 17 Закону визначено коло осіб, які можуть звернутися з питання державної реєстрації смерті померлого це: родичі померлого, представники органу опіки та піклування, працівники житлово-експлуатаційних організацій, адміністрацій закладу охорони здоров’я, де настала смерть, та інші особи.
Юристка Миколаївського центру з надання БВПД, Тетяна Брюханова, звернула увагу суду на те що смерть чоловіка клієнтки настала на території м. Маріуполь Донецької області, на території якої відбуваються бойові дії. Як наслідок – отримати лікарське свідоцтво про смерть, встановленого зразка і виданого компетентним органом державної влади України є неможливим.
Враховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даних випадках є рішення суду про встановлення факту смерті.
Смерть військовослужбовця підтверджується письмовим документом, який міститься в матеріалах справи – акт № 64/БТГр/1 про настання смерті, від 04 квітня 2022 року, затвердженим командиром військової частини.
Зважаючи на всі матеріали справи суд задовольнив заяву.
Нормативно-правове регулювання
- ст.46 Цивільного кодексу України
- Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»
- Правила державнії реєстрації актів цивільного стану затверджені Наказом Мністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5
- Лист-роз`яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 22.04.2021 року №985/0/208-21