Щороку 6 червня в Україні відзначають професійне свято працівників засобів масової інформації в Україні – День журналіста.
Свято встановлено 25 травня 1994 року Указом Президента України Леоніда Кравчука на підтримку ініціативи делегатів I Всеукраїнського з’їзду редакторів газет і журналів.
За дату святкування визначено 6 червня — день прийняття 6 червня 1994 року Спілки журналістів України до Міжнародної федерації журналістів – найбільшої у світі організації професійних працівників засобів масової інформації, штаб-квартира якої розташована у Брюсселі (Бельгія).
Хто такі журналісти? І які у них права?
Отже, законодавство визначає поняття “журналіст” як творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов’язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України (абзац третій пункту „б” частини першої статті 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»).
Які ж документи підтверджують статус журналіста або його належність до засобу масової інформації?
Це можуть бути такі документи:
- редакційне посвідчення;
- посвідчення журналіста, видане Національною спілкою журналістів України;
- посвідчення журналіста, видане медіапрофспілкою;
- прескарта інших журналістських, у тому числі міжнародних, організацій.
У документі, що посвідчує статус журналіста обов’язково мають бути наступні дані: прізвище, ім’я, по батькові, фото журналіста; найменування організації, яка видала документ; підпис посадової особи організації, що видала документ; печатка організації; зазначення терміну дії.
Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів закріплені ст.25 Закону України «Про інформацію» та полягають у наступному:
- Під час виконання професійних обов’язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.
- Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.
- Журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов’язано до цього рішенням суду на основі закону.
- Після пред’явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацію або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), крім випадків, передбачених законом.
- Журналіст має право поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом (авторством) або під умовним ім’ям (псевдонімом).
- Журналіст засобу масової інформації має право відмовитися від авторства (підпису) на матеріал, якщо його зміст після редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням.
- Права та обов’язки журналіста, працівника засобу масової інформації, визначені цим Законом, поширюються на зарубіжних журналістів, працівників зарубіжних засобів масової інформації, які працюють в Україні.
Як працівникам та адвокатам системи надання БПД налагодити ефективну співпрацю з журналістами?
Перш за все слід зазначити, що питання співпраці – це вибір кожного адвоката чи працівника системи надання БПД. Водночас, важливо розуміти, що така співпраця дає можливість висловити свою позицію з того чи іншого питання, стати «лідером думки» та бути впізнаваним. Очевидно, це доречно, коли адвокати чи юрист бачить потребу в медійній підтримці для посилення захисту свого клієнта, себе особисто чи професійної спільноти. Проте, це можливо за умови погодження з клієнтом.
Тобто співпраця адвокатів чи працівників системи надання БПД з журналістами — це можливість представити свою позицію на противагу позиції протилежної сторони, розповісти історію свого клієнта чи висловити власну професійну думку щодо суспільно важливого питання та можливість вийти в публічний простір.
Таким чином Ви можете стати «лідером думок», взявши на себе просвітницьку функцію. Це може бути, зокрема, у випадках аналізу законопроектів, ініціатив державних органів влади з позиції захисту прав і свобод людини, їх впливу на повсякденне життя людей тощо. Такий коментар аудиторія сприйматиме з більшою довірою, аніж припущення журналіста чи інформацію від людини, яку в матеріалі/сюжеті називають «експертом».
Як знайти інформпривід у для співпраці із журналістами?
Як правило, журналісти цікавляться резонансними справами або справами, в яких є суспільно-важлива проблематика. Наприклад, проблеми внутрішньо переміщених осіб, справи щодо домашнього насильства, шахрайства, щодо вразливих верств населення тощо. Тобто подивіться на свою справу з позиції суспільної важливості.
Також важливо визначитися, з журналістами якого виду засобу масової інформації ви будете спілкуватися: друкованого, інтернет-видання, радіо чи телебачення. Необхідно розуміти аудиторію цього ЗМІ та формати, з якими він працює: короткі текстові матеріали чи телевізійні сюжети, аналітика чи розслідування. Зважаючи на ці чинники, залежить, як адвокату чи працівнику системи надання системи БПД слід підготуватися.
Для привернення уваги до справи організовують прес-конференції чи брифінги. Маючи нагоду, варто познайомити журналістів з головним героєм сюжету – вашим заявником, надати журналістам можливість з ним поспілкуватися (якщо це не зашкодить розгляду справи). Важливо завжди пам’ятати про принцип «не нашкодити» клієнту.
Поради у спілкуванні із журналістами
Порада №1. Спікеру необхідно пам’ятати, що коментар, який він надає журналісту розрахований на читачів/глядачів, які зазвичай не розуміють специфічної юридичних лексики, процесуальних нюансів тощо. Журналісти також можуть цього не розуміти та не розуміють у більшості випадків. Отже, потрібно все пояснити «людською мовою». Залишіть закони для правничої спільноти.
Порада №2. Варто називати конкретні приклади чи яскраві нюанси, які зачепили б увагу як журналістів, так і споживачів інформації. Можливі посилання на власний досвід («Я також водій і знаю, що…»), акцентування на подібній проблемі в суспільстві («Ми всі є свідками того, що маломобільні групи населення майже не мають можливості вільно пересуватися містом, а мій клієнт став заручником саме цієї проблеми…»).
Порада №3. Спікер повинен сформулювати основний меседж і кілька разів його повторювати під час спілкування з журналістами, щоб навіть після редагування чи монтажу розмови його думка залишилася зрозумілою та цілісною. Допустимою практикою є повторювання однієї і тієї ж тези в різних форматах.
Порада №4. Використовуйте статистичну інформацію, документи, що стосуються справи. Ця інформація є цінною для ЗМІ. Якщо йдеться про аналітичний матеріал чи розслідування, адвокат чи працівник системи надання БПД може надати журналісту «глибшу» інформацію, в тому числі розповісти про судову практику або проблеми законодавства.
Порада №5. Якщо журналіст ставить питання, на які адвокат не може відповісти через адвокатську таємницю, про це потрібно прямо сказати. Слід пам’ятати, що завжди є публічна частина інформації, яка була озвучена, наприклад, під час засідання, тому адвокат може повторити цю інформацію в іншому форматі й донести свій важливий меседж.
Порада №6. Якщо журналісти ставлять питання, які не стосуються діяльності адвоката чи працівника системи надання БПД, можна їм відмовити у коментарі. Не потрібно все коментувати. Не потрібно бути фахівцем з усіх питань.Найкраще, що можете зробити — це порадити колегу, що спеціалізується на питаннях, якими цікавляться представники ЗМІ.
Порада №7. Не слід соромитися особисто ініціювати розмову із журналістом (під час зустрічі, електронною поштою або телефоном), щоб розповісти про свою справу чи конкретну проблему, яку він може запропонувати висвітлити. Журналіст оцінить, чи зможе він за неї взятися (або принаймні прийме таке рішення після спілкування з редактором). Якщо ні, то він знатиме, що саме ви займаєтеся цією справою. Можливо, в майбутньому ця інформація приведе вас обох до співпраці.
Будьте відкритими до журналістів. Не відмовляйте їм у контакті, у роз’ясненні норм законодавства. Якщо ви побачили в його матеріалі юридичну помилку, потрібно йому про це повідомити та роз’яснити проблему. Це може бути кроком на шляху до побудови партнерства.
Пам’ятайте, що ви напрацьовуєте комунікацію, що може принести вам інформаційну підтримку (часом навіть захист) та сприятиме вашому професійному зростанню. Водночас не забувайте, що ваша співпраця не повинна вам зашкодити, а також вашим клієнтам та професійному середовищу.
Співпраця працівників системи надання БПД, адвокатів і журналістів є важливою для усіх. Якщо вміло використати наявні в сторін інструменти, в результаті можна отримати підвищення рівня правової культури суспільства, вдосконалення правопросвітницької функції та покращення ситуації з рівнем дотримання прав людини в країні.