Назад до всіх новин

Як позбавити права користування житловим приміщенням?

04 Січня 2022

Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Зазначені конституційні приписи відображені і на рівні житлового законодавства, зокрема ст.9 Житлового кодексу УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Проте, досить часто у осіб, що користуються житлом, виникають спори щодо права на таке користування і з огляду на те, що ніхто не хоче втрачати можливості користування житлом, в переважній більшості випадків такі спори передаються на розгляд до суду.

До системи надання безоплатної правової допомоги дуже часто звертаються громадяни саме з таких питань житлового права і, з урахуванням такої  потреби клієнтів системи, правовим клубом PRAVOKATOR.Дніпро було організовано проведення тренінгу для працівників системи БПД з теми «Позбавлення права користування житловим приміщенням».  Захід проводився в рамках цілої серії спеціалізованих тренінгів з житлового права.

Тренерка заходу Ірина Катана, фахівчиня Мелітопольського місцевого центру з надання БВПД, детально проговорила з учасниками питання щодо поняття та підстав для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

«В нашому житті трапляються випадки, коли конче потрібно прийти на допомогу рідним і близьким.  Часто ми допомагаємо із вирішенням питання реєстрації місця проживання, як кажуть в народі – «пропискою», – зазначає пані Ірина, Реєструємо в своєму помешканні кращого друга, до вирішення ним цього питання, або близького родича, якому для вирішення якихось соціальних проблем необхідна реєстрація місця проживання, а він з тих чи інших причин її не має. Ну як не допомогти? Адже ніхто з нас не застрахований від того, що завтра, саме такі проблеми можуть виникнути і в нас. Але, іноді складається так, що на наше добро не завжди добром віддячують люди. От ваш друг чи родич уже має де жити, але зі зміною «прописки» не поспішає! Тобто, фактично особа вже не проживає у вашому житловому приміщенні (будинку або квартирі). І цей факт починає створювати вам певні перешкоди та незручності».

Звичайно, що найшвидший та найлегший шлях зняття такої особи з реєстрації місця проживання – за її добровільною згодою.

І тут слід  зазначити, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону. Зняття з реєстрації проводиться на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Але, коли такої згоди особа не надає і всі дії власника житлового приміщення, спрямовані на добровільне зняття з реєстрації місця проживання особи, виявилися марними, існує ще один спосіб зняття з реєстрації місця проживання особи – судовий.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Не може втратити право на користування житлом ні власник житла, ні співвласник (в тому числі власник частини житла). Право власності є абсолютним правом, і включає в себе за замовчуванням – право на користування, розпорядження, володіння.

А до підстав втрати права на користування житловим приміщенням належать :
  • Вибуття наймача та членів його сім’і на постійне проживання до іншого населеного пункту або інше жиле приміщення в тому ж населеному пункту. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. (ст.107 ЖК УРСР)
  • Відсутність наймача без поважних причин понад шість місяців (ст..71 ЖК УРСР)
  • Відсутність члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом (ч.2 ст.405 ЦК України).
  • Систематичне порушення правил користування житловим приміщенням (ст..116 ЖК УРСР) Якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення

Також Ірина Катана детально розкрила питання, як фахівцю місцевого центру допомогти особі захистити своє право на житло.

Тренерка наголосила на тому, що відповідно до чинного законодавства України для захисту своїх порушених прав у праві володіння, користування чи розпорядженням житла можна звернутися до суду з позовом про:

  • – усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням;
  • – виселення особи, яка не є власником житлового приміщення;
  • – визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням;
  • – визнання право користування житлом;
  • – усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення.

Потім разом учасники обговорили питання порядку розгляду справ про визнання особи такою що втратила право користування житловим приміщенням та розглянули актуальну судову практику.

Програма тренінгу також була насичена практичними вправами, завдяки яким учасники закріпили навички складання процесуальних та непроцесуальних документів, в рамках питань, що розглядалися на тренінгу.