Емоційне вигорання завжди було актуальною проблемою, а в останні роки вона набула ще більшого масштабу, адже ми перебуваємо у стані постійного стресу. Дуже часто поняття емоційного та професійного вигорання ототожнюють, але це різні речі хоч і взаємопов’язані. У цій статті розберемось в чому різниця між емоційним та професійним вигоранням та як з ними боротись юристу.
Професійне вигорання (burn out) – це стан, який зазвичай виникає внаслідок тривалого стресу на роботі, Цей стан характеризується втратою цікавості та інтересу до професійної діяльності. Коли людина з активного професійного стану потрапляє в пасивний, і це стає помітним..
Головними симптомами професійного вигорання є виснаженість, відчуття безсилля, погіршення професійної компетентності і відчуття цинізму або відчуженості від роботи та колег.
Емоційне вигорання – це більш загальне поняття, яке охоплює вигорання, що може виникати не тільки на роботі, але й в інших сферах життя. Це стан, коли особа відчуває виснаженість емоційно і може бути втрачена здатність відчувати радість, ентузіазм та співчуття. Емоційне вигорання може бути результатом тривалого стресу, неспроможності справлятися зі змінами в житті, конфліктів і т. д.
Хоча ці поняття є відмінними, вони можуть взаємодіяти між собою та бути взаємозалежними. Наприклад, професійне вигорання може сприяти емоційному вигоранню, оскільки тривалий стрес на роботі може впливати на емоційний стан людини. З іншого боку, емоційне вигорання в інших сферах життя може підвищити ризик професійного вигорання, оскільки воно може зменшити резерви емоційного здоров’я, необхідні для ефективної роботи.
Які групи людей схильні до професійного вигорання?
Найбільше всього схильні до професійного вигорання люди, чия діяльність вибудувана у системі «людина-людина». Сюди відносяться – вчителі, медики, продавці, банківські та соціальні працівники ну і звичайно ж юристи. Інтроверти – у випадку, коли потрібно займатися якоюсь активною комунікативною діяльністю;
Особи віком 35-45 років – особливо це стосується амбітних людей, які не реалізували свої мрії. Вони розуміють, що вже не посядуть бажане місце і втрачають інтерес до професійної діяльності і бажання працювати;
Важливо не плутати професійне вигорання з депресією яка не завжди пов’язана із професійною діяльністю, а досить часто має зв’язок з іншими проблемами, зокрема із особистим життям.
Які фактори «сприяють» професійному вигоранню?
- обмежені можливості просування по кар’єрних сходинках;
- відчуття відповідальності за клієнтів, необхідність проявляти розуміння, співчуття і глибоку емпатію;
- низький рівень матеріальної мотивації (зарплати, премії, надбавки) при значних обсягах виконуваної роботи;
- значна кількість регламентуючих документів в роботі, відсутність незалежності у прийнятті рішень;
- робочі перевантаження;
- дефіцит часу для виконання професійних функцій;
- «нездоровий» психологічний клімат в колективі;
- перевищення норми тривалості робочого часу;
- неоптимальне число клієнтів;
- відсутність балансу між роботою та особистим життям;
Як попередити професійне вигорання?
1) Розвивайте свою стресостійкість
Стресостійкість – це здатність особи адаптуватися до стресу, зберігати оптимальний психологічний і фізіологічний стан в умовах негативних подій чи підвищеної робочої навантаженості. При розвиненій стресостійкості людина може керувати своєю реакцією на стресові ситуації, не допускаючи серйозного вигорання або негативного впливу стресу на своє фізичне і психічне здоров’я.
Стресостійкість – поняття комплексне і залежить від дуже багатьох факторів. Перш за все, необхідно розвивати свій емоційний інтелект для того щоб розуміти свої емоції та емоції оточуючих. Поради з розвитку емоційного інтелекту ви знайдете тут.
Як би це банально не звучало, але ведіть здоровий спосіб життя – збалансоване харчування, сон, фізична активність і т.д.
Вивчайте техніки релаксації, такі як медитація, глибоке дихання або йога. Вони можуть допомогти зменшити стрес та покращити самопочуття.
2) Плануйте робочий час
Однією з основ тайм менеджменту є вміння правильно розставляйте пріоритети. Надзвичайно важливо вміти «відсіювати» ті справи які «можуть почекати» від тих, які є критично важливими та терміновими. Справитись з цим завданням допоможе матриця Ейзенхауера. Це простий та надзвичайно ефективний метод короткострокового планування.
Квадрат 1: Термінові та важливі справи – зробіть це негайно!
Сюди потрапляють завдання найвищого пріоритету з жорсткими часовими рамками. Бажано такі завдання виконувати особисто, без делегування. Щоб уникнути скупчення справ в цьому квадраті потрібно вчасно виконувати завдання з інших квадратів.
Квадрат 2: Важливі, але не термінові – вирішіть, коли їх зробити!
Тут пріоритетні завдання, але без обмежень по часу. Саме це дозволяє виконати таку роботу найбільш ефективно,адже запас часу дає можливість проаналізувати та продумати всі варіанти розвитку подій. Головне уникати переходу завдань із цього квадрату у квадрат 1.
Квадрат 3: Термінові, але не важливі – делегуйте кому-небудь!
Через свою терміновість такі справи, на перший погляд, можуть видатися надзвичайно важливими, але це не так. Насправді вони «пересмикують» нашу увагу від насправді пріоритетних речей. Тому, якщо є така можливість, краще ці завдання делегувати іншим працівникам.
Квадрат 4: Не термінові і не важливі справи
В цьому квадраті справи, які абсолютно не наближають нас до досягнення цілей, їх виконання не приносить жодної користі. Переважно всі справи, які знаходяться в цьому квадраті – це банальні хронофаги. До таких завдань потрібно приступати в останню чергу.
І ще одна важлива деталь, яку треба розвивати – навчіться говорити «ні». Згадайте скільки часу Ви втратили тільки через те, що виконували завдання, на яке не мали ні часу ні бажання, тільки тому, що боялися здатися неввічливими.
3)Зверніть увагу на своє оточення
Людину формує її оточення. І як би ми цього не хотіли, підсвідомо ми приймаємо та копіюємо моделі поведінки, звички від людей, які нас постійно оточують. Тому якщо робоче оточення стає надто токсичним або стресовим, розгляньте можливість зміни робочого місця. Професійне вигорання є «інфекційним» і доволі швидко поширюється в робочому колективі. А це в свою чергу – звільнення працівників і висока плинність кадрів.
Як подолати професійне вигорання?
Той факт, що ви ідентифікували проблему – це вже половина успіху. Важливо зрозуміти причини проблеми, тобто виокремити ті фактори, які спровокували професійне вигорання. Чи це велика завантаженість на роботі, низька мотивація, конфлікти на роботі або інші фактори?
Подумайте про те, як ви можете змінити свій робочий режим, щоб зменшити стрес і перевантаження. Можливо, вам потрібно змінити розподіл обов’язків в колективі або навіть розглянути зміну робочого місця.
Коли виникає розуміння, що самому справитись з проблемою професійного вигорання не вдається – звертайтесь за допомогою до спеціалістів: психолога або психотерапевта.
Автор: Ростислав Завада