Відбулась серія навчань з захисту прав людини у цифровому середовищі

33 юристи системи безоплатної правничої допомоги та 37 адвокатів покращили свої навички у сфері захисту прав людини у цифровому середовищі.

Війна з агресором триває, у тому числі і в цифровому середовищі. Масштабні кібер- та інформаційні атаки, дезінформація, фейки – це те, з чим Україна бореться останні роки. Тож Координаційним центром з надання правничої допомоги у співпраці з Американською асоціацією юристів Ініціативи з верховенства права (ABA ROLI) проведено серію тематичних онлайн-тренінгів для юристів системи БПД та адвокатів.

Разом з експертами учасники розглянули такі теми:

Цифрові права людини у 2022-2023 рр – результати моніторингу порушень. Зокрема кібератаки, протидія дезінформації, блокування вебресурсів під час воєнного стану тощо.
Поширення інформації в Інтернеті: відповідальність громадян України до та після 24.02.2022.
Свобода вираження поглядів під час збройних конфліктів та інших надзвичайних ситуацій – огляд практики ЄСПЛ. Зокрема свобода слова та умови відступу держави від її зобов’язань за ЄСПЛ, свобода слова і розпалювання міжетнічної ворожнечі тощо.

“З початком широкомасштабного вторгнення кількість кібератак на державний сектор збільшилася у 15 разів (за період із 2019 по 2021 роки на державний сектор було здійснено 28 352 882 кібератаки, тоді як за період із січня 2022 року по 31 серпня 2023 року — 422 070 020 атаки), що свідчить про високий рівень загрози цифровим правам людини” – зазначила експертка Ольга Вдовенко, адвокатка, медіа-юристка ГО “Платформа прав людини”.

Кібератака – спрямовані (навмисні) дії в кіберпросторі, які здійснюються за допомогою засобів електронних комунікацій (включаючи інформаційно-комунікаційні технології, програмні, програмно-апаратні засоби, інші технічні та технологічні засоби і обладнання) та спрямовані на досягнення однієї або сукупності таких цілей:

порушення конфіденційності, цілісності, доступності електронних інформаційних ресурсів, що обробляються (передаються, зберігаються) в комунікаційних та/або технологічних системах, отримання несанкціонованого доступу до таких ресурсів;
порушення безпеки, сталого, надійного та штатного режиму функціонування комунікаційних та/або технологічних систем;
використання комунікаційної системи, її ресурсів та засобів електронних комунікацій для здійснення кібератак на інші об’єкти кіберзахисту.

Види кібератак можна переглянути в інфографіці.

Національне законодавство покладає на Національну поліцію України та СБУ здійснення заходів із запобігання, виявлення, припинення та розкриття кіберзлочинів.

Розслідування та притягнення до відповідальності за кібератаки зазначеними органами можливе за умови їх класифікації за статтями Кримінального кодексу України (далі – ККУ). У чинному ККУ є дві статті, на підставі яких можливе притягнення до відповідальності за кібератаки:

несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж. За цією статтею притягнення до кримінальної відповідальності можливе лише при настанні конкретних наслідків — витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації, при цьому нанесення шкоди у вигляді матеріальних втрат чи збитків не є обов’язковою;
перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку. За правовою конструкцією ця стаття передбачає відповідальність за низку протиправних дій у мережі — від спаму електронних листів, розсилок смс-повідомлень до масових цілеспрямованих DDos-атак, які можуть паралізувати роботу майже будь-якого онлайн-ресурсу та завдати суттєвої шкоди.

Однак обов’язковою умовою для притягнення до відповідальності за цією статтею є настання наслідків у вигляді порушення або припинення роботи електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, що має бути обов’язково зафіксовано під час досудового розслідування.

Актуальна судова практика, яка стосується блокування веб-сайтів.

Відповідальність громадян України за поширення інформації в Інтернеті

До повномасштабного вторгнення рф на територію України ККУ передбачав ряд складів злочинів за які наставала відповідальність через поширення певної інформації в Інтернеті, а саме:

“Після початку широкомасштабної війни, у березні 2022 року Верховна Рада України внесла зміни до ККУ та доповнила його ще рядом складів злочинів, які передбачають також відповідальність за поширення певної інформації в Інтернеті це: “Колабораційна діяльність”, “Пособництво державі-агресору”, “Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану”, “Образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю” та “Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікація її учасників” – зауважив експерт Микола Гринишак, медіаюрист ГО “Платформа прав людини”.

Інформація та матеріали поширювались у такі способи:

розсилка інформації (текстової, графічної, аудіо, відео) за допомогою електронної пошти або повідомлень у месенджерах, чатах, форумах, групах, яка адресована невизначеному колу осіб;
публікація власних інформаційних матеріалів (текстових, графічних, аудіо, відео) на сайтах, у соціальних мережах, на відеохостингах тощо;
публікація матеріалів інших осіб (текстових, графічних, аудіо, відео) на сайтах, у соціальних мережах, відеохостингах тощо, зокрема й репости та лайки в соціальних мережах, на відеохостингах тощо.

“Як приклад розглянемо де обвинувачені, і як наслідок вже засуджені, поширювали інформацію щодо ст. 109 ККУ “Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади” та ст. 110 ККУ “Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України”. У соціальній мережі “Однокласники”: 30 із 67 злочинів (44%) було притягнуто до відповідальності, передбачені ст. 109 ККУ та 41 зі 102 злочинів (40%), передбачені ст. 110 ККУ. В соціальній мережі «Вконтакте: 20% за ст. 109 ККУ та 36% за ст. 110 ККУ. В соціальній мережі «Фейсбук: 50 випадків із 397 (12,5%)” – поділився спікер пан Микола.

Тож при дослідженнях виявлені такі потенційні порушення цифрових прав:

значна частина вироків не містить тексту інформації, поширення якої стало підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності, що не дає можливості оцінити її зміст і пропорційність застосування до особи покарання;
через наявність згоди обвинуваченого з пред’явленим обвинуваченням, та визнання ним вини, суди не аналізують і не оцінюють поширену інформацію на предмет того, чи є вона або її частина оціночними судженнями тощо;
часто суди беззастережно приймають висновки судових лінгвістичних експертиз як єдиний прямий доказ вчинення обвинуваченим інкримінованого йому правопорушення;
винні притягуються до кримінальної відповідальності за репости та лайки повідомлень у соціальних мережах.

Актуальна судова практика:

Свобода вираження поглядів під час збройних конфліктів та інших надзвичайних ситуацій

“Право на свободу вираження поглядів або право на свободу слова це право, яке містить в собі 3 складові: право мати свою думку, друга складова право збирати чи шукати інформацію і третя поширювати інформацію та ідей незалежно від кордонів і без втручання держави. Це право не є абсолютним і його можна обмежувати. Але ці обмеження повинні відповідати як мінімум трьом критеріям, які передбачені Європейської конвенції про захист прав людини” – зазначила експертка Людмила Опришко, адвокатка, голова Комітету з питань медіа та рекламного права НААУ, медіа-юристка ГО “Платформа прав людини”, консультантка Ради Європи.

Актуальна практика Європейського суду з прав людини:

Ці турецькі справи, пов’язані із арештом журналістів за їх критичні виступи та публікації щодо Уряду Туреччини напередодні невдалого державного перевороту в липні 2016 року.

Детальніше про захист прав у цифровому середовищі можна переглянути в відеозаписі:

Також нагадуємо, що на платформі дистанційного навчання системи БПД відкрито для проходження дистанційний курс “Інтернет та цифрові права людини”. Курс складається з 15 коротких відео лекцій до 10-хвилин кожна. У лекціях розповідається про те, що таке цифрові права, які основні правові засади реалізації права на свободу слова в Інтернеті, чи можлива приватність в Інтернеті, як захистити цифрові права дітей та молоді і багато іншого. 80% лекцій містять кейси захисту цифрових прав в національних та міжнародних судах із застосуванням стандартів Європейського суду з прав людини і допомагають слухачам навчитися розв’язувати практичні питання, пов’язані із реалізацією та захистом цифрових прав. До кожної лекції пропонується перелік додаткових тематичних джерел, а також конспект і презентація самої лекції. Короткі тести на 3 питання до кожної лекції допоможуть слухачам самостійно перевірити набуті знання.

Автор: Альона Берелет, начальниця відділу експертного діалогу та управління знаннями управління навчання та розвитку людських ресурсів

Відповідальність громадян України за поширення інформації в Інтернеті

Свобода вираження поглядів під час збройних конфліктів та інших надзвичайних ситуацій

Інші новини