В якому випадку за мобілізованими працівниками не зберігається місце роботи?

Гарантії збереження робочого місця для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків передбачені статтею 119 Кодексу законів про працю України. Дія цієї статті, в тому числі, поширюється і на працівників, призваних на:

• базову військову службу,
• військову службу за призовом осіб офіцерського складу,
• військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,
• військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

За такими особами  зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

 Необхідно зазначити, що ці гарантії зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Проте, гарантії щодо збереження за мобілізованим працівником робочого місця , не поширюються на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили.

Що відноситься до військових кримінальних правопорушень?

Військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені 19 розділом Кримінального кодексу України кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.

За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом. (частини 1 і 2 статті 401 Кримінального кодексу України)

Кримінальним кодексом України, як  військові злочини визначені наступні протиправні дії:

1) Стаття 402.  Непокора.

2) Стаття 403. Невиконання наказу.

3) Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків.

4) Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника.

5) Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості.

6) Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби.

7) Стаття 408.  Дезертирство.

8) Стаття 409.  Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом.

9) Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.

10) Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна.

11) Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна.

12) Стаття 413. Втрата військового майна.

13) Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення.

14) Стаття 415. Порушення правил водіння або експлуатації машин.

15) Стаття 416. Порушення правил польотів або підготовки до них.

16) Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння.

17) Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання

18) Стаття 419. Порушення правил несення прикордонної служби.

19) Стаття 420. Порушення правил несення бойового чергування.

20) Стаття 421. Порушення статутних правил внутрішньої служби.

21) Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості.

22) Стаття 425. Недбале ставлення до військової служби.

23) Стаття 426. Бездіяльність військової влади.

24) Стаття 426-1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень.

25) Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни.

26) Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля.

27) Стаття 429. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю.

28) Стаття 430. Добровільна здача в полон.

29) Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні.

30) Стаття 432. Мародерство.

31) Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій.

32) Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими.

33) Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею.

Суб’єктом військових злочинів особа може бути тільки у відповідних часових межах, які визначені Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» – після початку і до закінчення проходження військової служби.

Початком проходження військової служби вважається:

• день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту – для громадян, призваних на базову військову службу;
• день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) – для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов’язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
• день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти – для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов’язаних;
• день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України – для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
• день зарахування до списків особового складу військової частини – для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
• день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки – для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Більше інформації ви можете знайти в дистанційному курсі з військового права на платформі дистанційного навчання системи БПД,