Адвокат щодня стикається із різними запитаннями і проханнями від клієнтів – складними по суті, але часто і провокативними. Буває, що немає часу, щоб тактовно відповісти, особливо – в умовах затримання клієнта. Тому ми підготували адвокатам універсальні формулювання для відповідей на такі запитання і прохання. Вони можуть згладити напружену атмосферу, залишити в добрих стосунках адвоката і клієнта, допомогти зайвий раз не дати марну надію клієнту і продовжувати співпрацювати в рамках закону. То що, поїхали? Вашій увазі декілька порад, як відповідати на провокативні запитання чи прохання.
Дарина Седун, адвокат
АБ “Яремчук і партнери”
«Передайте, будь ласка, гроші прокурору/судді…»
Адвокат має розділити свою відмову на 2 вектори.
По-перше, поясніть, що роль адвоката полягає у здійсненні саме захисту особи, а не «відмазування» чи «відкупу». Захист здійснюється лише із використанням всіх можливих законних способів, а тому передача хабарів є табу і має категорично відсікатися. Якщо адвокат буде передавати “хабарні” кошти, то сам стане злочинцем і правова допомога вже знадобиться йому самому.
По-друге, попередьте, що до первинної підозри може додатися і стаття 369 КК України. До того ж, кримінальний закон передбачає відповідальність не лише за власне надання неправомірної вигоди службовій особі, а й за пропозицію чи обіцянку надати таку вигоду.
«Принесіть мені, будь ласка, в СІЗО телефон/заберіть «це» з собою…»
Поясніть, що адвокат так само має дотримуватися правил режимних територій і спеціальних прав на передачу речей типу телефона в адвоката немає.
Забирати речовий доказ (наркотичні засоби, викрадені речі, документи, засоби вчинення злочину) завжди надзвичайно небезпечно, адже, таким чином адвокат стає співучасником, пособником, ким завгодно, але вже не адвокатом. При першій зустрічі з клієнтом на конфіденційному побаченні рекомендуємо міцно закрити свої кишені, і стежити за підзахисним, адже, наприклад, знаючи, що невдовзі у клієнта буде обшук, а він має при собі заборонені чи крадені речі, він природно хоче їх будь-куди подіти.
Відмова забирати будь-які речові докази має бути теж категоричною.
«Можете гарантувати результат?»
Надавати гарантії не можна з різних причин.
По-перше, Правила адвокатської етики (скорочено – ПАЕ) не дозволяють гарантувати результат, надавати клієнту необґрунтовані надії.
По-друге, як би професійно не виконав свої обов’язки адвокат, кінцеве рішення приймає суд, і рішення, попри практику, може бути непередбачуваним.
По-третє, надаючи гарантії клієнту, адвокат стає заручником цих гарантій, а клієнт у випадку, якщо щось буде не так, як говорив адвокат, відразу виявить претензії до адвоката. Гарантуйте виконання своїх обов’язків як адвоката через використання максимуму законних способів досягнення мети клієнта.
Прохань і питань від клієнтів – підробити документи, домовитися зі свідками про надання певних показів, приховати докази, давати хабар експертам – безліч. Клієнт, будьмо відвертими, в цей момент думає не про адвоката, його професійну діяльність, а лише про себе. Тому важливо відразу прийняти жорстку позицію, що ви адвокат і дієте виключно в межах закону.
Адвоката, який відмовляє клієнту у неправомірних проханнях, не перестають поважати. І навпаки – виконуючи неправомірні прохання (а часом і забаганки) клієнта, адвокат втрачає свій авторитет, або й більше – сам може стати співучасником через свою душевну доброту. В глобальному сенсі краще втратити такого клієнта, аніж втратити професію. Тому вміння говорити «ні» є дуже корисним у цих випадках.
Дайте зрозуміти клієнту, що відмовляєте йому не тому, що погано виконуєте свої обов’язки чи недобре до нього ставитесь, а тому, що роль адвоката в іншому і будь-який інший адвокат йому так само відмовив би. Але проявіть емпатію і згладьте кути: скажіть, що можливо ви і виконали б незаконне прохання клієнта, бо розумієте його, але водночас така дія прямо заборонена ПАЕ, Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», чи взагалі є кримінальним чи адміністративним правопорушенням. Адвокат не це не піде ні за яких умов.
Автор: Дарина Седун, адвокат
*Матеріал підготовлено в рамках ініціативи мережі правових клубів “Стань автором PRAVOKATOR“