В рубриці ПорадиЮРИСТУ адвокатка, членкиня ГО “ЮрФем” Яніна ГУЛЯН ділиться своїми напрацюваннями щодо ефективного способу судового захисту прав клієнтів в спорах про оголошення померлими зниклих безвісти військовослужбовців.
Останнім часом збільшилася збільшилась кількість випадків припинення військовими частинами виплат грошової допомоги сім’ям військовослужбовців, зниклих безвісти за особливих обставин.
В переважній більшості це ситуації, коли військова частина володіє інформацією про загибель особи, однак через неможливість евакуації тіла загиблого, військовий вважається зниклим безвісти.
Єдиним способом встановлення юридичної визначеності, та передумовою реалізації спадкових прав, щодо отримання одноразової грошової допомоги членами сім’ї загиблого, оформлення соціальних гарантій та вшанування пам’яті загиблого, є оголошення військовослужбовця померлим в судовому порядку.
В розрізі даного питання важливими є правильно визначити:
- строк, сплив якого дає право на звернення до суду;
- належна доказова база.
Коли можна звертатися до суду: строк має значення
Ключовим питанням у таких справах є строк, після спливу якого особу можна оголосити померлою.
Що говорить закон
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Міністерство оборони заперечує проти застосування саме цієї норми, обгрунтовуючи тим, що воєнні дії на території України тривають, відлік установленого шестимісячного строку, відповідно, ще не розпочався, тому звернення до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним, що виключає можливість визнання особи померлою. Тому наполягає на необхідності застосування саме дворічного строку для оголошення померлим безвісно зниклого військовослужбовця.
Позиція Верховного Суду
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 суд дійшов важливих висновків:
- шестимісячний строк має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на території ймовірної загибелі особи;
- за певних обставин суд може відраховувати цей строк від дня події, що спричинила загибель, навіть якщо вона сталася поза територією активних бойових дій, але є наслідком війни;
- воєнний стан не є критерієм для обчислення цього строку.
Отже, сплив 6 місячного строку є достатнім для звернення до суду з заявою про оголошення померлим, але лише у випадку закінчення активних бойових дій на території ймовірної загибелі особи. Таким чином, судова практика відійшла від підходу, за яким необхідно чекати два роки або завершення воєнного стану на всій території України.
Принципове розмежування “воєнний стан” та “воєнні дії”
Не менш важливим в цьому рішенні Верховного Суде є розмежування таких понять, як «воєнні дії»; «збройний конфлікт»; «воєнний стан», якими апелює Міністерство оборони в обгрунтування позиції застосування дворічного строку звернення до суду.
Як зазначив суд, немає підстав пов’язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, з моментом запровадження чи скасування воєнного стану. Цей підхід підтверджено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25, де суд відхилив доводи Міністерства оборони про необхідність чекати два роки після завершення воєнних дій., оскільки його неможливо застосувати винятково після скасування воєнного стану на всій території України.
Отже, поняття «Воєнні дії» не дорівнює «Воєнний стан».
Коли суди відмовляють: приклади з практики
Разом із позитивними рішеннями, судова практика містить і інші приклади розгляду подібних справ.
Незавершені активні бойові дії
У справі № 641/2323/24 суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви, оскільки активні бойові дії на території ймовірної загибелі особи тривали. Апеляційний суд спочатку скасував це рішення, однак Верховний Суд направив справу на новий розгляд, зазначивши, що висновки про смерть були передчасними. При цьому була врахована позиція Міністерства оборони України про тимчасову окупацію території та незавершеність воєнних дій. Розгляд цієї справи в суді апеляційної інстанції ще триває.
Відсутність доказів ймовірної загибеліУ постанові від 04.06.2025 у справі № 591/11696/23 Верховний Суд залишив у силі рішення про відмову, оскільки з наданих доказів випливало лише те, що військовослужбовець втратив зв’язок під час виконання бойового завдання, а не загинув.
Суд підкреслив: оголошення померлим ґрунтується не на факті зникнення, а на вірогідності загибелі. При цьому суд зазначив на важливості врахування конкретних обставин справи та фактично-доказової бази в сукупності.
Які докази мають вирішальне значення
Суди наголошують, що у таких справах вони не встановлюють факт смерті, а роблять вірогідне припущення про неї. Тому доказова база повинна бути комплексною.
З військової частини
- акт службового розслідування із показаннями побратимів;
- наказ за результатами розслідування;
- витяг з журналу бойових дій;
- довідки про участь у бойових діях.
У справі № 464/5187/24 відсутність частини таких документів стала підставою для відмови в задоволенні вимог судом першої інстанції.
І хоч дане рішення і скасовано судом апеляційної інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення заяви, але вочевидь, такі докази не були б зайвими для об’єктивного розгляду.
З органів досудового розслідування
- витяг з ЄРДР (ч.1 ст.115 КК України);
- інформація про проведення ДНК-експертиз;
- дані про можливі збіги з невпізнаними тілами.
Перевірка можливого полону
Суди позитивно оцінюють відповіді від:
- СБУ (Об’єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ);
- МВС (Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин);
- Міжнародного комітету Червоного Хреста;
- Українського національного центру розбудови миру;
- Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Чи потрібен висновок Уповноваженого
Міністерство оборони України в своїх запереченнях часто посилається на відсутність висновку Уповноваженого про наявність обставин, що свідчать про смерть особи.
Суди послідовно зазначають: такий висновок не є обов’язковою умовою для оголошення особи померлою, оскільки він видається лише за наявності достовірної інформації про смерть, тоді як суд у таких справах виходить з її ймовірності.
Отже, якість доказів залишається визначальною. Докази мають містити інформацію саме про ймовірну загибель особи, обставини, за яких це відбулося, а не тільки про втрату зв’язку з особою. Для прикладу, Верховний Суд постановою від 04.06.2025 р. в справі №591/11696/23 відмовив в задоволенні заяви. За висновками Акту службового розслідування, наявного в матеріалах справи, особу було запропоновано вважати таким, що зник безвісти, у зв’язку з втратою з ним зв’язку під час виконання бойового завдання. Суд зазначив, що відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, унеможливлює оголошення особи померлою.
Висновок
Судова практика у справах про оголошення військовослужбовця померлим демонструє позитивні зрушення, однак кожна справа потребує індивідуального підходу та належної доказової бази. Проте, багато питань ще залишаються невирішеними . В ситуаціях, де територія ймовірної загибелі військового максимально наближена до лінії зіткнення, бойові дії тривають роками і родичі залишаються в стані невизначеності на роки чи десятиліття. Схожі проблеми і у випадках, коли військовослужбовець пропав безвісти під час оборони населеного пункту, який в подальшому окуповано ворогом.
*Матеріал підготовлено в рамках ініціативи правових клубів “Стань автором PRAVOKATOR”*
PRAVOKATOR запрошує вас стати автором або експертом для професійної спільноти системи надання безоплатної правничої допомоги. Для цього заповнюйте форму