Вітаємо прекрасну половину людства та дякуємо за їх внесок у розвиток науки в Україні!
Рівні можливості для жінок у професії та суспільстві останнім часом є предметом багатьох досліджень. Чимало громадських організацій існує в Україні та світі, які здійснюють захист прав жінок, а також працюють над покращенням гендерної рівності у різних сферах суспільного життя: бізнесі, політиці, промисловості, медіапросторі та, звичайно, науці.
Сьогодні мало кого здивує жінка-науковець у соціології, біології, політології та праві, хоча в останніх двох їх співвідношення стосовно чоловіків є трохи меншим. За останні десять років в Україні спостерігається стійка тенденція чисельного збільшення жінок серед магістрів, аспірантів, кандидатів та докторів наук, загальна чисельність жінок у вітчизняній науці складає більше ніж 46%. Представництво жінок є доволі неоднорідним залежно від галузі наукових досліджень. Наприклад, у сфері медицини, технологій, інженерії, математиці, енергетиці, робототехніці, ІТ, транспорті кількість жінок та дівчат значно менша.
Звичайно, представники та представниці юридичної спільноти пріоритетно цікавимось розвитком правничої науки, а також тими, хто робить внесок у цей розвиток. До речі, минулого року глобальне онлайн-опитування про становище жінок та рівень дискримінації в юридичних професіях проводила Міжнародна асоціація адвокатів (ІВА). Як свідчать дані міжнародних досліджень, жінки поступово здобувають керівні позиції у юридичних компаніях та адвокатурі, проте, їхнє представництво, при позитивній динаміці останніх років, ще не всюди є рівним.
Сьогодні для дівчат та жінок, котрі обрали для себе шлях науковиць, існує ще багато викликів. Хоча таких викликів зараз набагато менше, ніж сто, п’ятдесят, чи навіть десять років тому. Один з найскладніших виборів, який доводиться робити майже кожній жінці, котра обирає для себе шлях науковиці – це поєднання професійних та сімейних ролей.
Рівні права та обов’язки, наприклад, у родинних побутових справах, допомогли б позбутись перекладання турботи про сім’ю, домашній побут, дітей виключно на жінку. Коли жінка має намір вступити до аспірантури, здобуває кандидатський чи докторський науковий ступінь, її часто запитують: «Що про це думає ваша сім’я, чоловік?» або ж: «А як же ваші діти? Хто про них дбатиме?», натомість чоловікам таких питань не поставлять ніколи. Це типовий приклад подвійних поведінкових стандартів.
Команда мережі правових клубів PRAVOKATOR має широке коло експертів, до якого входять жінки та дівчата, котрі вирішили пов’язати своє життя не тільки з юридичною професією, але й з науковою діяльністю у сфері права. Ми поговорили з нашими експертами щодо того, чи стикалися вони з дискримінацією у науковій діяльності та чому обрали для себе саме правову доктрину.
“Моє рішення здобути науковий ступінь кандидата юридичних наук викристалізувалось зі студентської мрії побачити й свій автореферат в Національній бібліотеці імені Вернадського, де я часто проводила вихідні у студентські часи. Тоді, для студентки 2 курсу, яка писала курсову роботу, така мрія здавалася недосяжною, проте, чим ближче я підходила до завершення навчання в магістратурі, тим чіткіше розуміла, що вона цілком реальна.” – згадує наша експертка Леся Дубчак, адвокатка, президент Клубу майбутніх адвокатів, кандидат юридичних наук, членкиня кваліфікаційної палати Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, переможниця конкурсу “Адвокат року 2015”.
“Історії про дискримінацію в науці чи професії – це точно не про мене. І причини цьому дві, на мій погляд: по-перше, моя реалізація у професії відбувалася менше як 20 років тому, а в цей час і для чоловіків, і для жінок, як на мене, були створені однакові можливості в доступі до науки, освіти, фаху; по-друге, вважаю, що ні в кого й на думці не було якось дискримінувати юриста, який точно зможе і вміє за себе постояти” – – зазначає пані Леся.
Ми поспілкувалися з шести експертками у сфері права з різних регіонів України, і 5 з них зауважили, що не стикалися з упередженим чи негативним ставленням до рішення реалізувати себе не тільки як юриста-практика, але і як науковця.
“Таких явно дискримінаційних проявів не пам’ятаю. Можливо, лише один раз були якісь сумніви, чи зможу я поєднувати викладання в університеті та виховання дитини, оскільки «дитина буде хворіти, і Вам буде не до роботи». Хоча чого б моя дитина мала хворіти?! І ще одне таке контрдискримінаційне, я б сказала, судження. Моя колега, обговорюючи мій відгук на автореферат її дисертації, зауважила: «У тебе чоловічий розум». Тут, напевно, слід поставити смайлик.” – жартує Наталя Крестовська, професорка кафедри морського права Національного університету “Одеська морська академія”, доктор юридичних наук, кандидат історичних наук, медіатор, членкиня Української академії медіації.
Наші експертки повідомили, що не потерпали від дискримінації у цьому напрямку та не були свідками щодо її прояву до своїх колег.
“Хочеться зазначити, що світогляд нашого суспільства поступово змінюється і жінка, яка прагне здобути науковий ступінь або вчене звання, вже не викликає обурення або не є об’єктом критики. Навпаки, жінки, яким вдається поєднувати особисте життя, виховання дітей, успішну кар’єру та науку – стають взірцем і, навіть, новим стереотипом успішної жінки.” – вважає Ірина Шаповалова, суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, доктор філософії у галузі права, тренерка-викладачка Національної школи суддів України.
Таку думку підтримує й Анна Мочерад, асистентка кафедри теорії та філософії права юридичного факультету, завідувачка Лабораторії практичного права «Юридична клініка» юридичного факультету Львівського національного університету. “Представники наукової спільноти є високоінтелектуальними та толерантними у всіх можливих сенсах. Швидше, можна простежити певну галантність у поведінці чоловіків-науковців по відношенні до жінок-науковиць. Це створює гарний настрій та приємну атмосферу для спілкування між колегами.” – зауважила вона.
Звичайно так було не завжди. Жінки десятиліттями йшли до рівного доступу не тільки в науці, але й у професійній діяльності. Рівність можливостей для жінок у юридичних професіях в останні роки привертає увагу все більшої кількості дослідників та професійних організацій. Підбірку цікавих фактів про історію поступового приходу жінок в юридичну освіту, науку та практичну діяльність зробила Національна асоціація адвокатів України. Інфографіка підготовлена на основі даних звіту Європейського парламенту «Відображення представництва жінок і чоловіків у юридичних професіях в Євросоюзі». Дослідження також представляє дані про кількість жінок в адвокатурі країн ЄС та окремо – регіону Східної Європи. Повна версія звіту включає дані про жінок у судових органах та прокуратурі європейських країн за період з 2005 по 2014 рік.
У 2016 році кількість жінок вперше перевищила кількість чоловіків, які вступили до правничих факультетів у США. Водночас у приватній практиці 2/3 адвокатів – чоловіки. Жінки складають 21% партнерів-співвласників (еquity partners). 12% жінок займають лідерські позиції в юридичному бізнесі. Дослідження 360 юридичних фірм США виявило, що у приблизно 40 з цих компаній жінка є керуючим партнером, головою або СЕО.
Рут Бейдер Гінзбург – знайоме вам її ім’я? Одна з тих видатних американських жінок-юристок, саме чий внесок вплинув на теперішню статистику гендерної рівності в професійній юриспруденції Америки. До речі, її батько емігрував туди з Одеси. Саме ця жінка була однією з тих, хто вела боротьбу за рівні права чоловіків і жінок та в прямому сенсі слова “змінювала закон” для того, щоб жінки зокрема мали рівний доступ до професії. Багаторазово стикаючись при побудові кар’єри з дискримінацією жінок, Рут Гінзбург присвятила значну частину своєї юридичної кар’єри правозахисту, відстоюванню гендерної рівності та прав жінок, виграла кілька прецедентних справ з тем сексизму у Верховному суді США та зрештою стала його суддею. Вона стала другою жінкою на посаді судді після Сандри Дей О’Коннор.
У 1963 році Гінзбург отримала першу професорську позицію, в юридичній школі Ратґерс. Однак призначення знову було сексистським: Гінзбург повідомили, що їй будуть платити менше, ніж її колегам-чоловікам, оскільки у її чоловіка була добре оплачувана робота. Коли Гінзбург почала займатися академічною діяльністю, у США було менше ніж двадцять жінок-професорок права. Вона займала в Ратґерському університеті посаду професорки права, головним чином цивільного судочинства, з 1963 по 1972 рік, а постійну позицію отримала у 1969 році.
У 1970 році Гінзбург співзаснувала юридичний журнал «Women’s Rights Law Reporter», перший сфокусований на правах жінок журнал у США. З 1972 по 1980 роки вона викладала в Колумбійському університеті, де стала першою жінкою на постійному контракті, і написала в співавторстві патронажний журнал у справах з дискримінації за статтю.
Про історію цієї жінки було знято біографічну драму “За статевою ознакою” (2018). Якщо ви не дивилися цей фільм, обов’язково зробіть це. На багато звичних речей ви поглянете під іншим кутом.
Світова спільнота і українське суспільство змінилося під впливом багатьох історичних переломів та проявів. Тому для жінок, які обіймають посаду судді, питання дискримінації не так актуальне, як для жінок в інших технічних або промислових сферах. Саме так вважає наша експертка Наталія Сакара – суддя Касаційного цивільного суду у Верховному Суді, кандидат юридичних наук за спеціальностями цивільне право і цивільний процес, сімейне та міжнародне приватне право, доцент кафедри цивільного процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. 
Яка також зазначає, що не стикалася з проявами дискримінації у своїй професійній та науковій діяльності. Пані Наталія займається проблемами доступу до правосуддя та забезпечення прав осіб на справедливий судовий розгляд. “Мій батько був науковцем та викладачем у технічному ВУЗі. Саме на його прикладі я зрозуміла, що також хочу займатися науковою та викладацькою роботою, виховувати молоде покоління, ділячись досвідом та своїми знаннями. Оскільки останні роки навчання в школі мріяла бути юристом, то все так і співпало.” – поділилася з нами пані Наталія.
Більше того, багато жінок сьогодні здатні поєднувати не тільки професійну та наукову діяльність, але й здійснювати діяльність у декількох різних наукових сферах, або доповнювати один напрям іншим. Однією з таких жінок є Наталія Загорняк, адвокатка, керуюча Адвокатським бюро «Антикризовий адвокат Н. Загорняк», кандидат юридичних наук, кандидат економічних наук. Крім вищої економічної та юридичної освіти, вона має вищу освіту у галузі ІТ, ступінь магістра міжнародних відносин, а також здійснює викладацьку діяльність.
“В момент прийняття рішення про отримання наукового ступеня у сфері права у мене вже був науковий ступінь з економіки. Прагнучи дізнатися більше про закономірності життя у його економічному вимірі, я відчула, що практична цінність таких знань пов’язана також із розумінням тих формальних правил, що регламентують поведінку і відносини між людьми. Економіка – наука про пошук можливостей для людини, поведінка якої залежить від її вибору. Адвокат має справу з людьми, життєві шляхи яких також є результатом того вибору, який вони для себе зробили. При цьому адвокат, розуміючи правові норми та конкретну ситуацію, також зайнятий пошуком можливостей, що стануть розв’язанням проблеми для таких людей. Все гармонійно.” – зазначає пані Наталія.
Команда мережі правових клубів дякує жінкам-юристкам, які кожного дня не тільки плідно працюють у сфері захисту прав людини, але й поєднують це з науковою діяльністю, тим самим роблячи внесок у розвиток сфери права й доступу до правосуддя. Пишаємось вами та вітаємо зі святом!
ПрАвокуємо та розвиваємо разом!
Довідково: 11 лютого у світі відзначається Міжнародний день жінок та дівчат у науці. Це нове свято, що проголошено в резолюції 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН від 22 грудня 2015 року, відповідно до якої свято засновано “для того, щоб досягти повного і рівного доступу жінок і дівчаток до науки, а також забезпечити гендерну рівність і розширення прав і можливостей жінок і дівчат”.