Проблема насильства в сім’ї, на жаль, була і залишається в Україні актуальною. Карантин, став свого роду лакмусовим папірцем, який виявив масштаби проблеми. Понад 50% населення країни потерпали від домашнього насильства впродовж свого життя. При цьому 30% зазнавали насильства у дитячому віці. У більшості випадків постраждалі від домашнього насильства не повідомляють про це правоохоронні органи. Не в останню чергу, і через стигматизацію цієї проблеми в суспільстві. Здебільшого, неприйнятним є виносити сімейні проблеми на суспільний осуд. Цим, не одне покоління користуються кривдники. Також, існує сталий стереотип, що ніхто не допоможе, а державі (в особі правоохоронних органів) – немає діла до жертв домашнього насильства.
Ірина Поліщак, керівниця адвокатьского бюро: “Ірини Поліщак”, практикуюча адвокатка з 9-річним стажем. Ірина спеціалізується в області кримінального та господарського судочинства.
“Мене дивувало, що кваліфікація дій, коли жінки потерпають від родичів, дорослих дітей чи чоловіків відсутня, немає засобів ефективного запобігання повторному вчиненню насильства щодо жертви. А ще страшніше було усвідомлювати, що домашнє насильство – це свого роду хвороба, яка вражає незалежно від раси, національності, кольору шкіри чи матеріального стану. Саме тому, я вважаю великою перемогою запровадження нормативного регулювання згаданих відносин та шлях яким впевнено крокує Україна, в частині захисту прав жінок та забезпечення доступу до правосуддя.”
Чому це важливо?
Варто звернути увагу, що крім стереотипів, потерпілі особи зіштовхуються і з питанням доступу до правосуддя. Якщо виходити з формальної точки зору – доступність правосуддя є одним з засадничих стандартів правової держави. Правосуддя дійсно ефективне, за умови дотримання прав людини. Очевидним та зрозумілим є те, що існує багато факторів, які впливають на існування дієвої системи, і виникає необхідність практичного, ефективного доступу до правосуддя.
На шляху до ефективного захисту прав та доступу правосуддя в Україні було впровадження системи БПД. Звісно, надання безоплатної правової допомоги позитивно вплинуло на ситуацію, але не вирішило її остаточно. Бо, нажаль, насильство в сім’ях існує.
Великим кроком в напрямку розв’язання цієї проблеми було встановлення правового регулювання. Відтак, 07 грудня 2017 року з метою протидії домашньому насильству був прийнятий Закон України №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (надалі – «Закон»), який набрав чинності 07.01.2018 року. Яким, вперше на законодавчому рівні було закріплено визначення домашнього насильства.
Згідно з ст. 1 закону домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Формами домашнього насильства є:
Як бачимо, законодавець передбачив доволі широкий спектр діянь, які відносяться до поняття домашнього насильства.
Які є засоби впливу на кривдника?
Говорячи про засоби та способи впливу на кривдника, в першу чергу варто зазначити заходи передбачені законом.
Відповідно до ст. 24 Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:
- терміновий заборонний припис стосовно кривдника;
- обмежувальний припис стосовно кривдника;
- взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Основними з вище перелічених заходів є терміновий заборонний та обмежувальний приписи.
Тут варто зауважити, що ні обмежувальний, ні заборонний приписи- не є покаранням. Це засоби запобігання, або превенції майбутнього насильства над особою, та усунення впливу кривдника на жертву. Мені відомі випадки, коли жертва з кривдником продовжуючи жити разом примирялись…. І в багатьох випадках, після такого примирення – «коло насильства» розірвати було не можливо.
Хто є учасниками процесу у разі виявлення факту домашнього насильства?
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, поширюється на таких осіб, визначених у ст. 3 Закону
Як бачимо, Законодавець передбачив доволі широке коло осіб на яких поширюється дія цього Закону. На мій погляд, це абсолютно виправдано, та зроблено з метою уникнення формалізму у питаннях отриманні як заборонного так і обмежувального припису.
Подібно до кола осіб, визначено і коло суб’єктів, відтак відповідно до ст. 6 Закону
Які заходи визначаються обмежувальним та заборонним приписом (наслідки)?
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону, терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
- зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
- заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
- заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону, обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:
- заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
- усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Порядок винесення обмежувального та заборонного припису
Порядок видачі термінового заборонного припису встановлюється Наказом МВС України, від 01.08.2018 № 654 «Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника». Припис виноситься строком до 10 діб. Дія припису припиняється в разі застосування до кривдника судом адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
Видача обмежувального припису здійснюється шляхом ухвалення рішення суду у порядку окремого провадження, для цілей чого розділ IV ЦПК України доповнено новою главою 13. Суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи з урахуванням того, що ці заходи пов’язані із протиправною поведінкою такої особи. Про це йдеться у постанові КЦС ВС № 754/11171/19 від 28.04.2020 року.
Стосовно оцінки ризиків повторного вчинення кривдником домашнього насильства, слід зауважити, що уповноважений представник поліції за кожним випадком домашнього насильства на кожну постраждалу особу складає оцінку ризиків відповідно до Наказу Мінсоцполітики України, МВС України від 13.03.2019, № 369/180 “Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства”
Судова практика
Постанова ВС від 27.11.2019 року. Справа № 753/23624/18.
«Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства. Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілої від насильства у сім`ї».
«Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків».
«Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві».
Постанова ВС від 28.04.2020 року. Справа № 754/11171/19.
«Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом N 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи».
«При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов’язані із протиправною поведінкою такої особи».
Постанова ВС від 05.09.2019 року. Справа № 756/3859/19.
«Враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
Як не варто спілкуватись та поводитись з жертвами домашнього насильства?
Для роботи з цією категорією клієнтів необхідний високий рівень емпатії. Це не вроджена якість, хоча чудово якщо задатки є природніми, ця риса набувається з досвідом. Це вміння слухати і чути, співпереживати. А ще, найважливіше, у нас як і у лікарів – це не нашкодити. Для встановлення об’єктивної дійсності, адвокати задають запитання, у інших категоріях справ це безумовна складова, проте не у цьому випадку.
Спершу, клієнтці необхідно дати можливість розповісти самостійно. Варто усвідомити, що ці спогади травматичні, тому не тисніть та не наполягайте уточнюючи. Не давайте особистих порад, якщо вас про це не просять.
Також варто уникати повторної віктимізації і з боку правоохоронних органів. Ваше основне завдання підготувати клієнтку, ознайомити з процедурою, а також запевнити, що ви на її боці, та зробите усе щоб зарадити ситуації. Звісно, робота у цій категорії справ потребує особливої уваги до особи жертви, але мета яку ми переслідуємо однозначно виправдовує складнощі процесу.
Нагадуємо! Якщо ви постраждали або стали свідком домашнього насильства щодо своїх близьких, рідних чи знайомих – звертайтесь за допомогою. Не мовчіть! Мовчазна «згода» дуже часто призводить до непоправних наслидків. Пам’ятайте, що діти, які були жертвами та/або свідками домашнього насильства, переносять цей негативний досвід до власного життя. Задумайтесь, адже саме ваша небайдужість може врятувати комусь життя!
Авторка: Ірина Поліщак, практикуюча адвокатка керівниця адвокатьского бюро “Ірини Поліщак”, спікерка навчальних заходів мережі правивих клубів PRAVOKATOR
*Матеріал підготовлено в рамках ініціативи мережі правових клубів «Стань автором PRAVOKATOR»