В даній статті ми пропонуємо вам ознайомитись з актуальною судовою практикою Верховного Суду за 2019 – 2020 роки, у якій суд розглянув деякі спірні питання застосування норм права та висловив свою думку щодо шляху розв`язання конкретних правових проблем, конкретних кейсів, з якими звертаються до суду. Такі позиції касаційної інстанції є путівником кожному правнику, який вирішує питання щодо застосування норм закону. Сподіваємось що дана підбірка рішень стане у нагоді як правникам системи безоплатної правової допомоги та усім читачам даної сторінки.
Отже, правова сталість судових рішень має величезне значення у національному праві. При перегляді судових рішень, суд вищої інстанції завжди знаходиться у пошуках балансу між правом на оскарження судових рішень і непохитністю судового рішення. І зазначений принцип сталості судових рішень визначається як правова визначеність.
Тобто, правова визначеність надає судовому рішенню, яке набрало законну силу властивості незаперечності і виключності, а також, що рішення не повинно порушувати одноманітність, яка формується у постановах вищих судових інстанцій.
Так, у постановах Верховного Суду викладаються правові позиції, які заповнюють прогалини у праві, а також містяться коментарі з практики застосування тієї чи іншої норми закону.
Розуміння правової визначеності надає правникам можливість точно спрогнозувати результат своїх дій, та надію на те, що права підзахисних будуть захищені, що при вирішенні спору дії із застосування правових норм будуть також прогнозовані, передбачувані і не будуть змінюватися від випадку до випадку, що судові рішення, які набрали законної сили, будуть непохитними.
У цій статті ми використали огляд судової практики ВС, підготовлений суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставці – Вірою Гайдук, яка висловила власну точку зору щодо знакових рішень ВС 2019 – 2020 рр по деяких категоріях цивільних справ.
Правова визначеність: основа передбачуваної судової практики.
У сфері цивільних правовідносин правова визначеність проявляється у необхідності забезпечення сталості судових рішень, які вступили у законну силу, а її реалізація – у системі оскарження і підставах скасування судових рішень, відповідно до якої не всі порушення здійснення правосуддя тягнуть скасування судового рішення, а тільки особливі, виняткові та істотні.
Нижче розглянемо позиції ВС щодо деяких категорій цивільних справ, а саме:
- Юрисдикції спорів, що виникають у цивільно-правових відносинах.
- Правові позиції Верховного Суду щодо особливостей розгляду окремих категорій цивільних справ (трудових, земельних та правовідносин які виникають із правочинів, договорів, зобов’язань).
Одним із правових інститутів, який важливо розглядати крізь призму правової визначеності, є юрисдикція спорів. Зробивши огляд практики ВС з цієї категорії справ, найвизначальнішими за останні роки є наступні рішення:
Майнові спори
Рішення ВС від 05 травня 2020 року (№161/6253/15-ц)
Трудові спори
Житлові спори
Спори, що випливають із договірних відносин
Надалі розглянемо крізь принцип правової визначеності правові позиції Верховного Суду щодо особливостей розгляду окремих категорій цивільних справ (трудових, земельних та правовідносин які виникають із правочинів, договорів, зобов’язань).
Серед цієї категорії справ знаковими є наступні рішення Верховного Суду:
Майнові спори
При розгляді справ, пов’язаних із стягненням неустойки, штрафу, річних процентів відповідно до статті 625 ЦК, можна керуватися позицією ВС у рішенні від 18 березня 2020 (№ 902/417/18), у якому Велика Палата висловила наступне:
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 18 липня 2018 року у справі N 331/3787/16-ц, від 5 грудня 2018 року у справі N 754/7151/15-ц, від 19 грудня 2018 року у справі N 206/7190/14-ц, щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, визначивши, що
Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову – відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов’язально-правових способів.
Трудові спори
Спори, що випливають із договірних відносин
З метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.
Земельні спори
У сфері земельних правовідносин визначальними є рішення ВС від 01 квітня 2020 (№ 610/1030/18-ц), у якому Велика Палата надала алгоритм дій для особи, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, яка до 1 січня 2013 року не зареєструвала її право в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно при наступному укладенні договору оренди та у якої можуть виникнути певні ризики у захисті своїх майнових прав.
Та рішення від 20 листопада 2019 (№ 368/54/17)
Спори щодо дій або бездіяльності органів державної влади
Незважаючи на те що Верховний Суд у своїх судових рішеннях визначився щодо застосування норм та щодо спірних питань, судова практика, як і правова наука не стоїть на місці і тому, сподіваємось що вони стануть вам у нагоді не лише при складанні процесуальних документів, а і стануть поштовхом для подальшого вивчення рішень ВС у майбутньому.
