Від 1 січня 2024 року земельні ділянки можуть придбати не лише фізичні особи, а і юридичні, при цьому обсяг власності може становити не 100 га, а аж 10 тисяч га. Чи цілком виправдано впроваджувати такі реформи в умовах війни? Які існують потенційні ризики?
В Україні з 1 січня розпочався другий етап земельної реформи — відкриття ринку для юридичних осіб. Суспільно-політична дискусія щодо цього питання активно пожвавлюється. Логіка в цьому є, адже законодавство про обіг сільськогосподарських земель ухвалювалося в далекому 2020 році, а перший етап ринку був запущений у 2021 року. Нині ситуація кардинально змінилася. Війна. Логістична криза. Невпевненість.
Загалом юристи акцентують на одному з вагомих застережень другого етапу ринку землі, а саме, можливості для іноземців придбати земельні ділянки. За їхнім переконанням, важливо ретельно визначити обмеження та правила, які регулюватимуть земельні відносини з закордонними інвесторами. Це вимагатиме розробки прозорих та консолідованих правових стандартів, спрямованих на захист інтересів українських аграріїв та забезпечення стійкості національного земельного ринку.
Коментарі щодо цього питання сайту LATIFUNDIST.com дала Катерина Мирошніченко, начальниця відділу безоплатної правової допомоги Одеського місцевого центру з надання БВПД.
Катерина зазначає, що ризики все ж таки є і вони суттєві. На жаль, поки що в Україні не передбачені законодавчі процедури з’ясування перевірки наявності подвійного чи потрійного громадянства. Постанова зазначає, що набувачі землі повинні відповідати вимогам Земельного кодексу. Така умова була встановлена, враховуючи ситуацію у 2020-2021 роках. Але зараз, з урахуванням вторгнення Росії на територію України, ситуація на ринку землі та в країні взагалі кардинально змінилася.
«Рішення уряду України № 637 від 16 червня 2021 року встановлює порядок перевірки відповідності набувачів земель сільгосппризначення вимогам, визначеним Земельним кодексом. Згідно з цією постановою, значну частину обов’язків з такої перевірки покладається на нотаріуса. Важливо відзначити, що під час даного аналізу він повинен оприлюднити інформацію про кінцевого власника юридичної особи на веб-сайті держфінмоніторингу. Однак у зв’язку з його обмеженою можливістю проводити перевірку офіційними джерелами, актуальність яких під час воєнного конфлікту не завжди може бути своєчасною, виникає питання, де можна отримати всю необхідну інформацію». – зазначає Катерина Мірошниченко.
Юристка вважає, що питання запровадження продажу земель сільськогосподарського призначення у власність юридичних осіб поки не на часі. Також вона детально зупиняється на одному з важливих ризиків сьогодні — продаж землі в 50-кілометровій зоні від державного кордону: «Сьогодні є умова, що земельна ділянка повинна знаходитись не ближче, ніж 50 км від державного кордону. Оскільки певна частина земель в Україні є тимчасово окупованою, то дотримання вимоги можливості продажу землі в 50-кілометровій зоні не може бути дотримано, виходячи з реалій сьогодення. Також варто врахувати наявність у юросіб подвійного чи потрійного громадянства. Поки що не прописані механізми виявлення цієї інформації, тим паче в умовах війни, коли великий відсоток українців виїхали або зазнали окупації, насадження примусового російського громадянства і т.д. Держава перекладає відповідальність щодо регулювання питань купівлі-продажу ринку землі на іншу інституцію — нотаріат. І на цьому етапі поки що є підводні камені, які можуть зашкодити українському ринку землі».