Назад до бібліотеки

Дискримінація за “захищеними ознаками”. Антидискримінаційна лексика

28 Листопада 2022

Всі люди народжуються вільними й рівними у своїй гідності та правах. Але у суспільстві існують різні бар’єри та стереотипи, які породжують дискримінацію. І українське суспільство не є виключенням. Такі судження виключають деякі категорії громадян із суспільного життя та ставлять їх у становище, що принижує їхню гідність або обмежує права. Будуючи нову вільну та незалежну державу, ми повинні позбутися такого ганебного явища, як дискримінація, особливо у сфері надання правових послуг.

Правовим клубом PRAVOKATOR.Дніпро проведено вебінар для юристів системи надання безоплатної правової допомоги та адвокатів на якому розглядали особливості дискримінації за “захищеними ознаками” та дискримінаційної лексики.

Під час вебінару обговорили такі питання:

  1. Загальний аналіз поняття “дискримінація”. 
  2. “Захищені ознаки” – ключовий елемент у визначенні дискримінації. 
  3. “Поіменовані” та “інші” ознаки, за якими заборонена дискримінація. 
  4. Ознайомлення з переліком “захищених ознак”, які містяться в українському законодавстві. 
  5. Визначення понять окремих ознак. 
  6. Множинна дискримінація, дискримінація за асоціацією та припущеними ознаками. 
  7. Антидискримінаційна лексика.

Спікерки: 

Віра Іськович, заступник директора Регіонального центру з надання БВПД у Львівській області;

Романія Мандзій, завідувач сектору “Новороздільське бюро правової допомоги” Стрийського місцевого центру з надання БВПД.

Дискримінація – ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Детальніше про елементи дискримінації дивіться в інфографіці.

“Захищені ознаки” – це ключовий елемент у визначенні дискримінації. Під ознакою слід розуміти індивідуальну характеристику особи, що не повинна братися до уваги для цілей відмінного ставлення чи користування конкретним благом. Іншими словами можна сказати, що це певна характеристика особи, що обумовлює неоднакове ставлення чи поводження з нею” – зауважила спікерка Віра Іськович.

Перелік потенційних ознак, за якими може відбуватися дискримінація, є відкритим. Користування правами та свободами, визнаними в Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Інші ознаки дискримінації з прикладами судової практики

“Інші ознаки” повинні:

  •  відображати певну “персональну” характеристику (статус), за якою можна відрізнити осіб або групи осіб;
  •  бути достатньо подібними до ознак, які зазначені у відповідних нормах антидискримінаційного законодавства;
  •  зокрема бути невід’ємними, вродженими, незалежними від особи та майже або повністю незмінними характеристиками (наприклад колір шкіри, стать, сексуальна орієнтація);
  • або стосуватися визначального для особистої або групової ідентичності вибору (наприклад релігійні або інші переконання, національна приналежність).
Особливості основних ознак дискримінації:
  • Расова дискримінація – означає будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевагу, основані на ознаках раси, кольору шкіри, родового, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є знищення або применшення визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя.
  • Етнічне походження – стосується належності особи до групи, яка має певні спільні характерні ознаки: мову, спільну історію, традиції, спільне родове чи географічне походження.

Національна меншина – це:

  • група осіб,
  • які проживають на території держави та є її громадянами,
  • які мають відмінні етнічні, культурні, релігійні чи мовні характеристики,
  • які менші за чисельністю, ніж решта населення цієї країни або регіону цієї країни,
  • які мотивовані турботою про збереження того, що становить їхню спільну ідентичність, зокрема їхню культуру, традиції, релігію чи мову.

Справа «Сейдич і Фінци проти Боснії і Герцеговини» (Case of Sejdić and Finci v. Bosnia and Herzegovina, заяви №№ 27996/06 і 34836/06) та «D.H. та інші проти Чеської Республіки» (Сase of D.H. and Others v. the Czech Republic, заява № 57325/00).

  • Національне походження – стосується країни походження чи, то країни народження особи, а також країни, громадянами якої є її батьки.

“Термін “національність” або національне походження” має культурно-історичний характер, на відміну від громадянства. Дискримінація на ґрунті “національності” або “національного походження” в цьому контексті може підпадати під визначення расової дискримінації” – зауважила спікерка Романія Мандзій.

  • Громадянство – полягає в правовому зв’язку між особою та державою. Суть підходу Європейського суду з прав людини полягає в тому, що чим тісніший фактичний зв’язок особи з даною державою – зокрема, в частині сплати податків – тим меншою є вірогідність того, що Суд виправдає таке відмінне ставлення до особи за ознаками громадянства. 
  • Соціальне походження це поняття «відсилає до успадкованого соціального статусу людини», пов’язаного з трьома різними аспектами:
  1. перший – це майно, яке належить особі, або відсутність у неї такого майна;
  2. другий – це її походження за народженням, наприклад, приналежність до певної касти;
  3. третій –  це економічне та соціальне становище людини, відповідно якого вона може належати до «певного… прошарку у суспільстві».

Справа «Мазурек проти Франції» (Mazurek v. France).

  • Сексуальна орієнтація –слід розуміти як емоційний, романтичний та сексуальний потяг, а також інтимні й сексуальні стосунки індивіда з особами протилежної статі, особами своєї статі або особами, які належать до представників різної статі (гетеросексуальними особами, гомосексуалами, бісексуалами).

Справа «Карнер проти Австрії» (Karner v. Austria).

  • Гендерна ідентичність та стать – поняття “стать” головним чином стосується біологічної різниці між чоловіками та жінками; “гендер” додатково до біологічного елементу містить також і соціальний аспект відмінностей між статями.

Справа «Крістін Гудвін проти Сполученого Королівства» (ChristineGoodwin v. the United Kingdom)

  • Інвалідність – особи з інвалідністю – це особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які під час взаємодії з різними бар’єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

Дотепер немає ухваленого на міжнародному рівні визначення терміну «інвалідність». За основу беруть визначення наведене у Стандартних правилах від 1993 року: термін «інвалідність» охоплює цілу низку функціональних обмежень, які можуть виникати серед будь-якого населення … Інвалідність може означати розлад фізичних чи розумових функцій організму, порушення органів відчуття, фізичного чи психічного стану здоров’я. За своїм характером такі порушення можуть бути стійкими або короткочасними.

Справа «Карнер проти Австрії» (Karner v. Austria)

Детальніше про антидискримінаційну лексику дивіться в інфографіці.

Більше інформації про дискримінацію за “захищеними ознаками”, а також про антидискримінаційну лексику, дивіться у записі вебінару на youtube каналі мережі правових клубів PRAVOKATOR: