Алгоритм дій адвоката під час захисту клієнта, підозрюваного/обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 111-1, 114-2, 436-2, 435-1 ККУ

22 травня 2024 року, в рамках співпраці між Координаційним центром з надання правничої допомоги та Американською асоціацією юристів (ABA ROLI) в Україні, відбулось експертне обговорення на тему: “Особливості відповідальності за поширення протиправного інформаційного контенту в розрізі ст. 111-1, 114-2, 435-1, 436-2 ККУ”. 

Захід відбувся із залученням запрошених експертів та адвокатів, які співпрацюють із системою надання правничої допомоги та мають досвід роботи у вказаній категорії справ. Метою заходу було напрацювання алгоритму дій адвоката під час захисту клієнта, підозрюваного/обвинуваченого у  вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 111-1, 114-2, 436-2, 435-1 ККУ.

Як показує практика, за досліджуваними  статтями про відповідальність за поширення протиправного інформаційного контенту, адвокати часто погоджуються із позицією клієнта, який згоден зі стороною обвинувачення щодо укладання угоди та визнання вини, що не завжди є ефективним засобом захисту.

Для якісної та стабільної правової допомоги під час захисту за вказаними статтями пропонуємо наступний алгоритм дій адвоката:

1. Вивчення наявної інформації по справі

• Обов’язкове перше конфіденційне спілкування адвоката із обвинуваченим. В противному випадку адвокат має агресивно реагувати на порушення своїх (а перш за все клієнта) прав: подавати клопотання до відповідних органів, оскаржувати дії чи бездіяльність органів досудового розслідування, тощо. Обов’язкова конфіденційність покликана тим, що на практиці адвокати стикаються із неможливістю говорити із обвинуваченим віч-на-віч. Будь-які перепони з боку органів досудового розслідування, прокуратури чи суду призводять до послаблення ефективності правової допомоги, тому вони не можуть залишатися без реагування. Кожна протиправна дія, чи бездіяльність – обов’язкова реакція адвоката: скарга, звернення, суд, тощо.

• Ознайомлення з матеріалами справи. Копіювання справи, вивчення матеріалів. У разі ненадання доступу до них чи до їх частини – скарга на дії слідчого процесуальному керівнику, чи до слідчого судді.

2. Визначення правильності кваліфікації діяння

• Прискіпливо та обґрунтовано встановити всі ознаки та моменти події:

1. час вчинення інкримінованого діяння;
2. територія (місце) вчинення;
3. контент – зміст поширеної інформації, чи містить вона склад злочину, чи необхідно залучати експерта, тощо ;
4. суб’єкт – вивчення особи: чи має підозрюваний/обвинувачений відповідні знання, навички та досвід, чи здатна ця особа користуватися певною технікою, Інтернетом, соціальними мережами тощо, чи це вона особисто вчинила, з умислом чи випадково, чи мали доступ сторонні особи до техніки обвинуваченого, тощо. характеризуючі дані суб’єкта;
5. умисел (шкода, тощо). Аналіз чи дійсно особа бажала настання відповідних наслідків, чи вчинені нею діяння нанесли шкоду, та оцінка рівня суспільної небезпеки внаслідок правопорушення;
6. експертизи (аналіз експертизи, проведеної за ініціативи органу досудового розслідування, ініціювання власної). Обвинувачення за такими статтями будується в основному на експертизах контенту які зібрані органом досудового розслідування. Тому важливим є проведення рецензій існуючих експертиз, та-або замовлення нових, незалежних висновків, які можна використати як альтернативну доказам, що зібрані органом досудового розслідування.

• Виявлення пом’якшуючих та обтяжуючих обставин. Доповнення до характеризуючих даних обвинуваченого.
• Збір матеріалів стороною захисту. Аналіз та збір будь-яких доказів, додатково до вказаних вище. Покази свідків, письмові докази, алібі.
• Виявлення процедурних порушень. Аналіз процесуальних і слідчих (розшукових) дій з точки зору їх відповідності кримінальному процесуальному законодавству України.

3. План захисту

На підставі зібраних доказів – сформована позиція, яка виписується в чіткий план: Коли і який доказ подати, коли кого допитати і таке інше. Може коригуватися в залежності від ходу досудового чи судового слідства.

• Погодження плану захисту із обвинуваченим. Обвинувачений, який бажає відстоювати свою позицію на досудовому розслідуванні чи в суді, має погодитись на запропоновану стратегію захисту, та або запропонувати АДЕКВАТНІ зміни чи доповнення, у вибудуваній вами концепції.

4. Аналіз судової практики (національної та міжнародної)

Вивчаємо практику всіх судів: першої інстанції, апеляційні, касаційні, Верховний Суд та ЄСПЛ. Якщо ми готуємось до захисту, то маємо розуміти перспективу справи від першої інстанції до подання до ЄСПЛ. Є актуальним на будь-якій стадії процесу.

5. Апелювання до третіх сторін (медіа, громадські активісти, тощо)

Якщо є дійсні, обґрунтовані підстави вважати, що слідство проходить всупереч базових норм права та з порушенням прав людини, бажано висвітлювати хід подій в медіа та регулярно інформувати громадськість про хід слідства чи судового розгляду.