Як успішно діяти адвокату в провадженнях щодо кримінальних проступків?

 

 

Ігор Свєтлічний, адвокат, тренер-модератор з обміну досвідом серед адвокатів системи Безоплатної правової допомоги з 2014 року, голова Секції відновного правосуддя Комітету захисту прав людини Національної асоціації адвокатів України

З введенням в дію законодавства щодо кримінальних проступків, яке набрало чинності 01 липня 2020 року (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року), деякі кримінальні провадження стали розглядатися швидко та легко, це значна економія процесуального часу та зменшення навантаження на всіх учасників кримінального процесу, включаючи обвинувачених, потерпілих та суддів, не кажучи вже про свідків та експертів, яких можуть взагалі не викликати до суду. 

Але існує й інша думка, що такі швидкі справи й швидкі вироки, навпаки, не тільки невигідні для сторони захисту, але й несправедливі, бо, як і угоди про визнання винуватості, інколи можуть бути результатом психологічного тиску сторони обвинувачення, помноженої на уразливий стан та правову необізнаність винуватої особи. Чи це дійсно так?

Як не попастися «на гачок» правоохоронців, що пропонують розглядати справу в суді без присутності підозрюваного та потерпілого, без участі захисника та без представника іншої сторони, навіть без прокурора? Чи буде в цьому випадку збережений принцип змагальності сторін? Як вчинити адвокату найкращим чином, коли клієнт не бажає отримувати судимість, але визнає свою вину? 

Усі ці питання стосуються нової в нашому законодавстві та судовій практиці України теми — кримінальні проступки. Для того, щоб краще розібратися у ній, пропонуємо розглянути її поетапно.

Тож, з цієї статті ви дізнаєтесь:
  • Що таке кримінальний проступок?
  • Чи допускається проведення слідчих дій до внесення відомостей до ЄРДР у випадку кримінального проступку? 
  • Що є джерелами доказів у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку?
  • Особливості затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального проступку. 
  • Процедура здійснення повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку.
  • Які запобіжні заходи застосовуються до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального проступку?
  • Строки досудового розслідування кримінальних проступків. 
  • Особливості закінчення дізнання – надання копій для ознайомлення.
  • Підстави повернення обвинувального акту щодо кримінального проступку прокурору.
  • Чи дійсно судовий розгляд щодо кримінальних проступків здійснюється за відсутності обвинуваченого? 
  • Судова практика розгляду справ про кримінальні проступки: приклади ухвал.
  • Приклади вироків у кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків.

Це далеко не всі актуальні питання щодо кримінальних проступків, але починати необхідно саме з них. Сподіваємося, що в подальшому на вебінарах та заходах підвищення кваліфікації адвокати разом із суддями і прокурорами можуть розглянути цікаві прийоми захисту осіб, підозрюваних та обвинувачених у кримінальних проступках та разом знайти відповіді.

Перейдемо до суті питань і розглянемо основні поняття, стратегії успішного захисту у провадженнях щодо кримінальних проступків та судову практику.

Що таке кримінальний проступок?

Як законодавець відокремив кримінальні проступки від кримінальних злочинів? Чи відокремив їх лише санкцією та зниженою суспільною небезпекою? 

Відомо, що суспільна небезпека, як і суспільна необхідність – це оціночні поняття. Деякі «правозахисники» і досі вважають що проступки це як адміністративні правопорушення, що вони можуть розглядатися за принципами КУпАП та не створюють істотних негативних наслідків для людини. Але це не так. На відміну від КУпАП, суд виносить обвинувальний вирок, така особа вважається судимою на певний термін до зняття або погашення судимості, а це мінімум 1 рік судимості для повнолітньої особи у випадку сплати штрафу та/або мінімального іспитового терміну (у відповідності до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Кримінальні проступки відносяться до кримінальних правопорушень, тому санкція, покарання за них, як і диспозиція відповідної статті, визначаються Кримінальним кодексом України.

Доречі, навіть адміністративні правопорушення по своїй суті Європейський суд з прав людини відносить до кримінальних правопорушень (див. Рішення ЄСПЛ у справах «Енгель та інші проти Нідерландів», «Озтюрк проти Німеччини»), адвокати посилаються на це у справах про ДТП, про керування у стані сп’яніння, при оскарженні адміністративних арештів («Швидка проти України»), дисциплінарної відповідальності суддів при розгляді справи щодо судді у Вищій раді правосуддя, при розгляді справ щодо адвокатів у дисциплінарних палатах адвокатури.

Повернемося до теми кримінальних проступків. Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальним проступком є передбачене Кримінальним кодексом діяння (дія чи бездіяльність) за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу не більше 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Особливості досудового розслідування кримінальних проступків викладені у 25 главі чинного Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Зверніть увагу, досудове розслідування кримінальних проступків здійснює не слідчий, а дізнавач

Згадаємо цікавий факт судді повертають обвинувальні акти у випадках невірно вказаної посади дізнавача, наприклад, інспектор-дізнавач тощо. З цього питання навіть були направлені відповідні роз’яснення для правоохоронних органів.

Дізнання форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків.

Досудове слідство теж форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів (досудове розслідування стадія кримінального провадження, починається внесенням відомостей і закінчується направленням справи до суду, зверніть увагу на терміни, “закінчується”, а не завершується, завершується відкриттям матеріалів”).

Кримінальні проступки розслідують шляхом проведення дізнання (ст. 215 КПК України), яке можуть здійснювати лише службові особи Національної поліції, СБУ, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства (“фінансових розслідувань”) та ДБР (згідно п. 4-1 ч.1 ст. 3 КПК України).

Повноваження дізнавачів визначено наступними статтями КПК України: ст. ст. 40-1, 214, 298-1. Дізнавач є самостійним у своїй процесуальній діяльності, при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі.

Згідно ст. 39-1 КПК України керівник органу дізнання визначає дізнавача, якому доручає дізнання у провадженні.

Питання для перевірки — чи може бути створена група дізнавачів та чим вона передбачена?

Чи допускається проведення слідчих дій до внесення відомостей до ЄРДР у випадку кримінального проступку? 

Відповідь так. Частиною 3 статті 214 КПК України органу дізнання дозволено проводити певні процесуальні дії до внесення відомостей до ЄРДР для з’ясування обставин вчинення кримінального проступку. 

Це огляд місця події, відібрання пояснень, проведення медичного освідування, отримання висновку спеціаліста, зняття показань технічних приладів та засобів, вилучення знарядь правопорушення, речей і документів, які були виявлені під час затримання, під час особистого огляду або огляду речей. 

Як ми бачимо, законодавець суттєво розширив перелік процесуальних дій, які допускаються проводити до внесення відомостей до ЄРДР. 

Дізнавачам дозволено проводити й негласні слідчі (розшукові) дії, але лише щодо здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частин, доступ до яких не обмежується їх власником чи утримувачем, або не пов’язаний з подоланням системи логічного захисту та щодо встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ч. 2 ст. 264 та ст. 268 КПК України).

На думку автора, наслідком цього можуть бути деякі ускладнення для сторони захисту в частині обгрунтування в суді клопотань про визнання певних доказів недопустимими в разі застосування для такого обґрунтування доктрини «плодів отруєного дерева» (доктрина плодів отруєного дерева «fruit of the poisonous tree» означає правило, за яким доказ буде недопустимим в суді, якщо він був отриманий завдяки доказам, отриманим незаконним шляхом).

Що є джерелами доказів у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку?

Джерелами доказів у випадку кримінального проступку, крім визначених раніше ст. 84 КПК України, додатково до них, є пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних засобів, що мають функцію фото- і відео- запису.

Проте, пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних засобів не є джерелами доказів у кримінальних провадження іншої тяжкості ніж проступки, тобто щодо злочинів.

Це можна використати стороною захисту на користь клієнта. В подальшому ми побачимо як можна легалізувати ці начебто «недопустимі докази» у випадку зміни правової кваліфікації правопорушення на більш тяжку кваліфікацію та перехід з  розслідування кримінального проступка до розслідування злочину. 

Такі процесуальні джерела доказів не можуть бути використані у кримінальному провадженні щодо злочину, окрім як на підставі ухвали слідчого судді, що постановляється за клопотанням прокурора.  Згідно з вимогами ст. 309 КПК ці ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження.

У  разі задоволення слідчим суддею такого клопотання прокурора у кримінальному процесі для суду з’являться нові джерела доказів. На жаль, можливості подання відповідного клопотання для адвоката чинним КПК прямо не передбачено. 

Таким чином, отримані адвокатом аналогічні пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних засобів суд може прийняти до уваги в якості доказів у кримінальних провадженнях щодо злочинів лише при відповідності їх іншим основним принципам КПК та перевірки їх за формулою «Н+3Д» (належність, допустимість, достовірність та достатність).

Особливості затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального проступку

На тему затримання доцільно було би написати окрему статтю та зробити окремий семінар. У нас навіть існують окремі методичні рекомендації для адвокатів системи безоплатної правової допомоги «Дії адвоката під час затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення», які  можуть бути використані в практиці всіх адвокатів України. Тому в нашій статті ґрунтовно розглянемо особливості затримання особи яка підозрюється у вчиненні кримінального проступку, які відмінні від особливостей затримання у випадку вчинення кримінального злочину та є, на нашу думку, більш жорсткими для підозрюваного.

Питання затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального проступку  регулюються ст. 298-2 КПК України. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді затримати особу, підозрювану у вчиненні кримінального проступку у випадках передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 208 КПК України, якщо: 

  • особа відмовляється виконувати закону вимогу щодо припинення проступку або чинить опір, 
  • особа намагається залишити місце вчинення проступку,
  • під час безпосереднього переслідування не виконує законних вимог  службові особи,
  • перебуває у стані сп’яніння та може завдати собі чи оточуючим шкоди. 

Як ми вже зрозуміли з вищенаведеного переліку, дійсно, уповноважена службова особа може затримати підозрювану у вчиненні кримінального проступку особу майже завжди. Важко собі уявити, щоб особа, яка вчинила кримінальний проступок, виконувала би одразу всі вимоги службової особи щодо припинення проступку або не чинила опір, не намагалася залишити місце вчинення проступку чи під час переслідування зупинилась би та/або не могла завдати шкоди собі або оточуючим.

Тому можемо зробити висновок, що на практиці підстав для затримання особи, яка вчинила кримінальний проступок або підозрюється у вчиненні кримінального проступку, ще більше для працівників правоохоронних органів в порівнянні з такими підставами щодо особи, яка вчинила злочин або адміністративне правопорушення. 

Але при затриманні підозрюваної у вчиненні кримінального проступку особи Кримінальним процесуальним кодексом встановлені інший часові рамки.

Розглянемо встановлені ч. 2 ст. 298-2 КПК України часові обмеження при затриманні особи більш детально. 

  • затримання здійснюється не більше як на 3 години з моменту фактичного затримання, але 
  • особу може бути законно затримано на строк до 72 годин  за умов передбачених пунктами 1 — 3 ч. 1 цієї статті та з дотриманням вимог ст. 211 КПК України (фактично так як і при злочині).

Службовими особами, наділеними правом затримувати підозрюваного у вчиненні кримінального проступку, згідно ч. 3 ст. 298-2 КПК є “уповноважені особи” та “дізнавач”. Проте, яка саме службова особа – “уповноважена особа” чи “дізнавач” має  право затримати особу,  КПК чітко не вказано, тобто будь-яка з них. 

Щодо «громадянського затримання», тобто затримання потерпілими, свідками, перехожими або іншими свідомими громадянами особи*, яка вчинила правопорушення (на думку автора, немає різниці злочин це чи проступок, тому що кваліфікація діяння може бути змінена під час досудового розслідування), то вказане право як і раніше, регулює ст. 207 КПК України. 

*Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім осіб, зазначених у ст. 482 і 482-2 цього Кодексу (суддю чи народного депутата). Абзац перший ч. 2 ст. 207 із змінами, внесеними згідно із Законом № 388-IX від 18.12.2019.

Після затримання особі надається можливість повідомити інших осіб про своє затримання, а уповноважена службова особа здійснює особистий обшук затриманої особи. Зверніть увагу, на такий обшук ухвала слідчого судді не потрібна, правила обшуку передбачені ч. 7 ст. 223 КПК України.

Питання для перевірки – а як щодо надання адвоката такій особі та повідомлення центрів безоплатної вторинної правової допомоги?

Процедура здійснення повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку

Дізнавачем складається повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку і погоджується з прокурором; це такий же принцип як і при розслідуванні кримінальних злочинів. 

Досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо:

  1. підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;
  2. оголошено в розшук підозрюваного;
  3. наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

Кодекс доповнено ст. 298-4, нове в цьому наступне: одночасно із врученням повідомлення про підозру особа інформуються про результати медичного освідування та висновку спеціаліста за їх наявності.

У разі незгоди з ними – протягом 48 годин особа має право звернутися до дізнавача або прокурора* з клопотанням про проведення експертизи.

*Зверніть увагу, право, звернення до слідчого судді в цьому випадку чітко не обумовлено.

У такому разі (клопотання про проведення експертизи) дізнавач або прокурор має право звернутися до експерта для проведення експертизи із дотриманням правил, передбачених цим Кодексом.

У разі якщо протягом встановленого строку особа не звертається з клопотанням про проведення експертизи, відповідне клопотання може бути заявлено лише під час судового розгляду.

Які запобіжні заходи застосовуються до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального проступку?

Дізнавач зобов’язаний не пізніше 72 годин з моменту затримання подати прокурору всі зібрані матеріали разом з повідомлень про підозру, про що невідкладно повідомляє підозрюваного, його захисника законного представника. 

Під час досудового розслідування кримінальних проступків застосовується затримання особи, а також особисте зобов’язання та особиста порука. 

Запитання для перевірки   чи може суд законно обрати тримання під вартою особі,  яка вчинила начебто кримінальний проступок, не злочин, але при цьому перебуває в розшуку? 

Якщо особа під час вчинення кримінального проступку згідно з рапортами працівників поліції вчинила ще й злісну непокору працівникам поліції, то чи законним буде застосувати спочатку адміністративне затримання, адміністративний арешт (до 15 діб), а потім затримати особу за вчинення скоєного ним кримінального проступку ?

Чи діє 60-годинний строк доставки затриманого до суду для розгляду клопотання? Вважаємо що так, тому що питання строку затримання у кримінальних провадженнях регулює ст. 211 КПК України.

Строки досудового розслідування кримінальних проступків 

З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування проступка повинне бути закінчено: 

  • протягом місяця у разі повідомлення особі про підозру, якщо особою заявлено про питання про проведення експертизи,
  • протягом 20 днів, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідне проведення додаткових слідчих розшукових дій, або підозрюваний є неповнолітнім,
  • протягом 72 годин в інших випадках.

 

Зверніть увагу, ми спеціально розпочали з останнього строку — одного місяця, тому що на практиці це більш реально, ніж 72 години, а клопотання про проведення експертизи — улюблена стратегія захисту деяких адвокатів.

Порядок продовження строків дізнання вказаний у п.1 ч. 4 ст. 219 (загальний строк досудового розслідування не може перевищувати одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті) та крім цього ще раз повторюється у ст. 294 КПК України (якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити дізнання з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у строк, зазначений у п.1 і 2 ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений прокурором у межах строку, встановленого п. 1 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу). 

Обмеження щодо можливості продовження строків дізнання у статті 219 КПК України, строк дізнання можливо продовжити лише по кримінальних проступках, зазначених у ч. 4 ст. 219 КПК України.

Підсумуємо: Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України, який містить посилання на ст. 219 КПК України. 

При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку.

Строк з дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не включається у строк досудового розслідування.

Особливості закінчення дізнання – надання копій для ознайомлення (замість вимог ст. 290 КПК)

Нагадаємо терміни: дізнання форма досудового розслідування; досудове розслідування стадія кримінального провадження, починається внесенням відомостей і закінчується направленням справи до суду. Зверніть увагу, “закінчується”, а не завершується, завершується відкриттям матеріалів”.

Тому й правильно казати “закінчення дізнання”, бо прокурор направляє справу до суду не чекаючи ознайомлення, повідомлення про завершення та процес відкриття матеріалів відсутні (але вручає копію матеріалів дізнання).

Прокурор зобов’язаний не пізніше трьох днів після отримання матеріалів дізнання разом з повідомленням про підозру, а в разі затримання особи в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 298-2 КПК України, тобто порядком затримання особи, яка вчинила проступок (не злочин або вже таку що відбуває покарання у виді позбавлення волі чи арешту), протягом двадцяти чотирьох годин здійснити одну із зазначених дій:

1) прийняти рішення про закриття кримінального провадження;

2) повернути дізнавачу кримінальне провадження з письмовими вказівками про проведення процесуальних дій з одночасним продовженням строку дізнання до одного місяця та звільнити затриману особу (звісно, у разі затримання особи в порядку, передбаченому статтями щодо проступків*);

3) звернутися до суду з обвинувальним актом (або відповідним клопотанням);

4) у разі встановлення ознак злочину направити кримінальне провадження для проведення досудового слідства.

У разі прийняття прокурором рішення про звернення до суду прокурор зобов’язаний забезпечити надання копій матеріалів дізнання шляхом їх вручення. У разі відмови отримати чи зволікання з отриманням – особи вважаються такими, що отримали доступ до матеріалів дізнання.

(*зверніть увагу, особа може вчинити проступок, вже відбуваючи покарання у вигляді позбавлення волі чи арешту або може бути вже затримана з інших підстав, наприклад, розшуку, міжнародного розшуку Інтерполом або адміністративного правопорушення, тому звільняти її в цих випадках буде передчасно).

Про відмову від отримання копій матеріалів дізнання складається відповідний протокол, який підписується прокурором якщо особа не з’явилася для отримання копій матеріалів дізнання (суд за клопотанням сторони кримінального провадження  в подальшому може вирішити питання про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів дізнання).

Підстави повернення обвинувального акту щодо кримінального проступку прокурору

Що відбувається, коли обвинувальний акт складений, але кримінальне провадження на 01 липня 2020 року не призначене до судового розгляду?

Пунктом 5 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону чітко передбачено, що обвинувальний акт не призначений на 01 липня 2020 року (момент набрання чинності цим законом) до судового розгляду повертається прокурору для внесення з урахуванням глави 25 КПК України.

Крім цього, частиною першою ст. 334 КПК України передбачено, що матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об’єднуватися (проступки об’єднуватися із злочинами) в одне провадження ухвалою суду за правилами передбаченими ст. 217 КПК України. Тобто під час судового розгляду в суді.

Але зверніть увагу:

На досудовому розслідуванні (згідно ч. 2 ст. 217 КПК України) не можуть бути об’єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину (крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду*).

*мається на увазі лише на досудовому розслідуванні, тому що ст. 217 розміщується у Главі 19 КПК України «Загальні положення досудового розслідування» та відноситься лише до досудового розслідування.

У таких випадках (об’єднання) розслідування злочину та кримінального проступку здійснюється за правилами досудового слідства щодо злочинів. Положення глави 25 кодексу в такому разі не застосовуються і справа надсилається до суду в загальному порядку, незважаючи на наявність епізодів проступку.

Якщо обвинуваченого було оголошено в розшук до призначення судового розгляду:

суд -> відновлює провадження -> призначає судовий розгляд -> повертає обвинувальний акту прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.

Приклад судового рішення про повернення акту прокурору наведено в кінці статті.

Чи не затягне це розгляд судом справи щодо кримінального проступка? Це риторичне запитання, відповідь на яке очевидна.

Чи дійсно судовий розгляд щодо кримінальних проступків здійснюється за відсутності обвинуваченого? 

Як ми вже казали раніше, особливість закінчення дізнання – надання копій для ознайомлення (замість вимог ст. 290 КПК України). У разі встановлення судом  об’єктивної* неможливості ознайомитися з матеріалами дізнання, суд за клопотанням сторони кримінального провадження вирішує питання про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів дізнання, про що постановляє відповідну ухвалу.(*об’єктивну неможливість ознайомитися, на нашу думку, суд буде вимагати підтвердити доказами)

«Судовий розгляд щодо кримінальних проступків завжди здійснюється без присутності обвинуваченого» – це розповсюджена думка, яка, насправді, хибна та потребує виправлення та уточнення. 

Спеціальна процедура кримінального провадження за відсутності обвинуваченого — «in absentia» здійснюється лише в трьох випадках: 

  • перший – це ч. 1 ст. 330 КПК України, якою передбачено видалення обвинуваченого з залу на час судового розгляду,
  • другий випадок – це спрощене кримінальне провадження щодо кримінальних проступків (ст. 381-382 КПК України),
  • третій випадок – це спеціальне досудове розслідування та спеціальний судовий розгляд за відсутності особи «in absentia» (ст. 297-1 – 297-5, ч. 3 ст. 223 КПК України).

Слід зауважити, що автоматично судовий розгляд при відсутності обвинуваченого відбутися не може. Це порушувало б Європейські стандарти захисту прав людини, порушувало би право особи на особисту участь в судовому  розгляді, і нарешті, порушувало би право на справедливий суд взагалі. 

Тому законодавець чітко передбачив, що відповідно до ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: перше письмова заява підозрюваного про це, складена у присутності захисника, в якій би було беззаперечним визнання своєї винуватості та згода зі встановленими дізнанням обставинами проступку, із згодою на обмеження права апеляційного оскарження. 

Друге письмова заява потерпілого зі згодою із встановленими дізнанням обставинами проступку та зі згодою на обмеження апеляційного оскарження. 

Порушення зазначених вимог має наслідком повернення обвинувального акту, наприклад відсутня письмова заява потерпілого або вона не містить собі згоди зі встановленим досудовим розслідуванням обставинами. В цьому випадку обвинувальний акт щодо кримінального проступку підлягає поверненню прокурору. 

Зверніть увагу, законодавець не передбачив цьому випадку можливість судового виклику потерпілого в суд, а лише повернення акту.

Тому стверджувати, що розгляд кримінальних проступків завжди здійснюється без присутності обвинуваченого, не можна. Але судова практика свідчить, що майже всі вироки по кримінальних проступках виносяться, дійсно, без участі сторін. 

Судова практика розгляду справ про кримінальні проступки: приклади ухвал

1) У судовому рішенні по справі 754/13572/20 розглянуто клопотання прокурора  в порядку ст. 298-1 КПК України, згідно якої процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених ст. 84 цього кодексу, також є пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних приладів і технічних засобів, такі процесуальні джерела доказів не можуть бути використані у кримінальному провадженні щодо злочинів окрім як на підставі ухвали слідчого судді, яка поставляється за клопотанням прокурора. 

Зміст рішення: клопотання прокурора про надання можливості використання процесуальних джерел доказів у матеріалах кримінального провадження щодо злочинів, які були здобуті у кримінальному провадженні про кримінальні проступки – задовольнити.

Надати можливість використовувати докази у матеріалах кримінального провадження щодо злочину, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020105030000620 від 07.08.2020 року, які були здобуті у кримінальному провадженні про кримінальний проступок, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020105030000620 від 07.08.2020 року, а саме:

  • постанова про створення групи інспекторів дізнання;
  • протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_2;
  • пояснення ОСОБА_2 від 06.08.2020 року;
  • протокол огляду місця події від 06.08.2020 року;
  • протокол допиту потерпілого  ОСОБА_2 від 09.08.2020 року;
  • пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого від 09.08.2020 року;
  • пояснення ОСОБА_1 від 22.09.2020 року.

2) У судовому рішенні по справі 308/11404/19 акт у кримінальному провадженні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, повернуто прокурору.

Суд зазначив, що особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 310 КК України. Як вбачається з обвинувального акту і підтвердили учасники кримінального провадження в судовому засіданні – вироку особі за ч.1 ст. 310 КК України який набрав законної сили не має. Кваліфікація дій особи можлива за ч.1 ст. 309 КК України, та з 01.07.2020 зазначене кримінальне правопорушення віднесено до проступків.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2617-VIII обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на 1 липня 2020 року до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

Приклади вироків у кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків

1) У вироці по справі 754/13955/20 обвинуваченого визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого статтею 15 частиною 2, статтею 185 частиною 1 КК України (закінчений замах на крадіжку з гіпермаркету АШАН) та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.

Примітка автора: як адвокат, вважав би такий вирок суворими, тому що на мою думку, особа вчинила перший раз не тяжке кримінальне правопорушення, проступок та щиро покаялася, особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності з підстав передбачених статтями 44-48 КК України, що призвело би до відсутності судимості у такої особи.

2) У вироці по справі №209/1673/20  за частиною 1 статті 185 КК України (вкрав з кишені куртки мобільний телефон), особу визнано винуватим та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі  з іспитовим терміном 1 рік.

Примітка автора: як адвокат, вважав би вироки суворими, тому що на мою думку, особа вчинила перший раз не тяжке кримінальне правопорушення, щиро покаялася, таку особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності з підстав передбачених статтями 44-48 КК України, що призвело би до відсутності судимості у особи.

3) Цікаве рішення щодо цивільного позову у випадку кримінального проступку. 

У вироці по справі 946/4982/20 за частиною 2 статті 125 КК України особу визнано винуватим та суд призначив покарання у виді громадських робіт за вчинення умисного кримінального проступку проти здоров’я потерпілої  (умисно наніс один удар лезом сокири), врахувавши конкретні обставини справи, щире каяття, примирення, спробу відшкодувати потерпілій шкоду.

Суд задовольнив цивільний позов потерпілої у розмірі 29 249,23 грн.

Примітка автора: на мою думку, представник потерпілого міг би поставити питання про перекваліфікацію цієї події як замах на умисне вбивство, виходячи з фабули (удар сокирою сзаду). Сподіваємося, що це гарна робота адвоката захисту в цьому кримінальному провадженні. 

На завершення зазначимо, що у статті ми розглянули багато цікавих питань щодо кримінальних проступків, але ще більше питань залишилося.

Чи не суперечить провадження щодо проступків принципам змагальності сторін, гласності судового розгляду, презумпції невинуватості, забезпечення доведеності вини, права на захист, безпосередності дослідження показань, речей і документів, публічності, диспозитивності тощо, статті 129 Конституції України?

Наведена судова практика узагальнює більшість випадків щодо кримінальних проступків на даний час. Усе це бажано знати адвокатам та прокурорам для успішного захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень (стаття 2 КПК України). В наступних статтях та публікаціях розглянемо зокрема цікаві «фішки», «лайфхаки» адвокатів щодо захисту осіб, підозрюваних у кримінальних проступках.

Бажаємо успіхів! Нехай кожна справа буде успішною!

 

*Матеріал підготовлено в рамках ініціативи мережі правових клубів “Стань автором PRAVOKATOR